Опис: Юрій Смолич для своїх знаменитих «Розповідей про неспокій» узяв підзаголовок: «Дещо з книги про двадцяті й тридцяті роки в українському літературному побуті». Відтоді з’явилося безліч розвідок, статтей, досліджень, трохи менше мемуарів, але літературний побут не лише 20–30-х років, а й української літератури загалом досі залишається terra incognita. Він не лежить на поверхні, навпаки, захований у глибинах архівів, потребує дослідницького терпіння, доскіпливости й уважности.
Сьогодні читачеві пропонуємо фронтові поезії Леоніда Первомайського. Дві з них були друковані, дві друкуються вперше, але історія їхня однакова. Автографи цих поезій зберігаються в архіві Юрія Корнійовича Смолича (ЦДАМЛМ, Ф. 169, Оп. 2, Од. зб. 1332). От тільки належали вони не Смоличеві, а його дружині Олені Григорівні. Саме Олена Смолич (у першому шлюбі – Белза) незадовго до смерти передала до архіву грубу течку з написом: «Первомайський Л. С. Архів. Мій особистий. Не читати. (Листи, фото, вірші)».
Письменник Леонід Первомайський і актриса ТЮГу Олена Белза познайомилися влітку 1941 року в Броварах. Що значила для обох ця зустріч – розкажуть вірші й листи, датовані 1941–1943 роками. Червона армія відступала під натиском німців, і під віршами зазначено: Ніжин, Прилуки, Вороніж. Якийсь час Первомайський і Олена Белза працювали разом у політуправлінні Південно-Західного фронту: він, інтендант ІІ ранґу, – кореспондентом, вона – диктором. Певно, тоді й «схопив» графічно їхні портрети Зиновій Толкачов. Незабаром Олену відіслали на Ашхабадську кіностудію, потім викликали до Москви. Там вона познайомилася з Юрієм Смоличем.
Листи Первомайського, які зберегла Олена Смолич, свідчать, що вона була адресатом багатьох фронтових віршів поета, зокрема циклу «Зелений дім», який увійшов до першої повоєнної збірки «Солдатські пісні» (1946). Однак деякі поезії, що залишилися в її архіві, взагалі не друкувалися. Вже на початку 1980-х, коли Сусанна Пархомовська, поетова донька, й Тетяна Стах укладали збірку неопублікованого «Хай лишається вогонь» (1983), Олена Смолич скопіювала для них із власного архіву автографи трьох доти не відомих віршів Первомайського. З незрозумілих причин у книжці їх з’явилося лише два, а третій, зазначений у змісті, пізніше ввійшов до семитомовика його творів. В обох виданнях упорядники дозволили собі зробити деякі «уточнення» до текстів. У пропонованій добірці всі чотири вірші подаються за рукописними автографами Леоніда Первомайського.

КРИТИКА. Усі права застережені.
Відтворення, передрук матеріалів можливо лише за письмовим дозволом редакції.
http://krytyka.kiev.ua, пишіть нам: krytyka@krytyka.kiev.ua