Автори /
Сергій Татчин
|
Отримані коментарі | Залишені коментарі| Інші коментарі
Коментатор Сергій Татчин, [
2006-02-28 12:29:06 ],
на сторінці твору "Про Сергія Татчина. Автор Василь Терещук" Татчин Сергій
на сторінці твору "Про Сергія Татчина. Автор Василь Терещук" Татчин Сергій
Думав назвати «Ре, Місс і Я» й вибудувати в контекстові назви (Осінь місс, їй мій кісс, пліс… – було би епіграфом), але передумав і назвав – як назвав.
Реца мала бути вчора, але вчора зненацька переросло в завтра – в силу відсутності у міжгалактичних справах, так що обіцяна розлогість переросла всі допустимі межі: в якості спокути за недотримане слово. Тим більше що рецензент несвідомо відчуває щось більше ніж текст – щось таке близьке й знайоме крутиться в його голові, чи то жорна півкуль перемелюють одну-однісіньку недовтілену думку, а яку – сказати не може: аж свербить.
/перерву після-пива-сниво на середині,
і дістану із мрії дурня – мене кохати…/
Лунає Mahler, той який Gustav. І дуже навіть в тему, мушу зауважити. Тільки що шелестів дощ. Рецензент довго (декому не-дуже-уважному може видати – тупо) дивиться у вікно, так довго, що кам’яніє – принаймні саме це здається зовні. А за вікном ніч. І от в ній, в цій страждальній темряві ввижається йому щось таке рідне, особистісне, потойбічне… Скажімо, Че. І не тому що наш рецензент в душі антиглобаліст, чи, боронь-Боже, революцьйонер, чи може полюбляє балуватися сигарами… А просто Че ввижається йому в дощ завжди. Без причини. Ні, не те щоб причини немає зовсім, вона є, але настільки невловима й абстрактна, що її нібито й нема. Хай буде так: деперсоніфікований Че для нього – як старовинний друг, з яким так і не довелося подружитись. А як би вони дружили! О-о, як же ж вони дружили б!!! Тут мармурові риси рецензента дещо м’якшають, очі робляться мрійливими, він трохи криво (хтось би абсолютно сторонній сказав – недобре)всміхається, помічає перед собою каламутний екран і…починає:
Алюзії.
Алюзії й паралелі.
Алюзії, паралелі й ремінісценції.
Алюзії, паралелі, ремінісценції – і – дифузія. Повна взаємна дифузія рецензента як читача і вірша як тексту крізь тонке нашарування загальних умовностей. Рецензентові легко сприймати цей вірш, бо він знає (чи вдає що знає – цього достатньо:) звідки ростуть ноги. Він і сам дивиться на світ крізь такі самі окуляри: з тієї ж самої крамниці, від того ж самого Крамаря. Єдина відмінність – в ціні, вона у кожного своя. Ліве скельце насичено-жовте, праве бездонно-блакитне. Він і сам іноді – навіть влітку! – мружить праве око, і тоді навкруги – типу осінь. Скажімо, жовтень. І відповідно – настрій… А якщо ще й вітер з косинцем-дощем!.. Ну, а якщо примружити ліве – тоді… Що «тоді» – рецензент тлумачити вважає зайвим, авторка й так знає. А якщо почне вдавати що не знає, то рецензент має твердий намір написати на цю тему якусь римовану штуку (слів на 247 мінімум) – виключно для пояснень… До речі, ноги ростуть не тільки звідки, а й куди – дуже хороша тема, треба не забути: звідки й куди ростуть ноги (Че вдоволено либиться й згідно киває).
/як пасують ранкові роси
мені босій,
коли заходжу по стегна в просо…/
Тепер, власне, текст. Хоча, якщо хтось вважає, що все що було до цього не про текст, то є сенс зайнятися самоідентифікацією себе як поета/поетки… ну, не те щоб поета/поетки, а людини поетично налаштованої, з «тонкою-й-чутливою душевною організацією».
/і чому поряд мене інші стають щасливими…
і яка з мене рідна подруга, добра мати…
і якими медами пахнуть у мене груди…/
(Риється в пошуках чогось хоча б трішки вишуканого і, уявіть собі, знаходить! В першу чергу наливає Че й по-приятельськи підсовує до вікна, потім наливає кілька капель собі, смакує – нічого так:).
/і як небо натрусить на ніч зірок у море,
він розкаже мені про Кубу сheрвону story…/
Після «останніх» віршів складається враження що авториня знайшла свою тему (тричі спльовує), поправимось – одну з своїх тем, до яких автор (так чи інакше) вертається все своє поетичне життя. І мається на увазі не тільки якийсь там безпосередній мотив конкретного твору, а в першу чергу – погляд. Гострий і уважний, ніжний і люблячий – під певним кутом, з певної відстані, у певному напрямку. Авторка вийшла на одну з своїх автентичних доріг. Пройдеш трохи цією дорогою, пейзаж дещо міняється, але незначно – доки не вийдеш на іншу.
/як розводив на підвіконні карпатські гори,
як витоптував стежку відчаю до Гоморри…/
(О-о! воістину щасливі ті, до кого їх власні теми приходять! Чи можна сказати так – хто знаходить хоча би одну з своїх поетичних доріг… ну, хоча б стежину!! – дещо патетично вигукує рецензент, потім робить невеличкий ковток, потягається і вперто – я би сказав маніакально – продовжує).
/і тоді я піду у поле, а він – на ринок,
і відтіль принесе акваріум, повний римок…/
Ці аритмія, надщирість, зовнішня алогічність будови, але разом з тим міцне (по зростаючій) цементування почуттів, і, як результат, повне занурення читача в текст – мало не примусове, бо ж нема куди дітися – текст міцно тримає!, все це свідчить про певний рубіж зрілості автора саме як автора, а не просто дописувача поетичних текстів. (тут Че з скромно підсовує в бік авторки відчеплену з берета зірочку).
/рани заквилять: осені!..
і осиплеться небо срібленим купоросом…/
Що вразило – вільне поводження з текстом і щирі (крутиться в голові – чесні) стосунки зі словом, супер&пупер метафори – навіть не метафори, а окремі самодостатні метафоричні світи всередині загальної макрометафори тексту (в пошуках підтримки наш рецензент оглядається на захмілілого Че і той в злагоді киває головою). Смакує простота віршу, майже простомовність, коли читачеві не потрібно кожен раз напружувати власний інтелеайстерень", де тільки вони мають право голоса, а також беруть участь у формуванні рейтингу "Народний". До модернізації сайту кожен редактор має і логін простого користувача, тобто має в додаток до статусу редактора і статус простого користувача для голосування в рейтингу "Народний". Після модернізації сайту редактор зможе голосувати в обох рейтингах одночасно, не змінюючи статусу та свого імені. Тобто наші правила тут жодним чином не порушені. Редактор ставить одну оцінку, як редактор і ще одну оцінку (якщо має час і бажання) як простий користувач.
(Новіцька І) 2dementyeva 2. Навмисне збивання оцінки редактором із метою відвадити людину від сайту або ж скасувати ідейно "невхожу" публікацію (дехто собі нагадає випадок із Хвильовим, і це не поодинично).
Тут інформація надумана і, водночас, перекручена. Ми організовуємо ресурс аби дати собі, та і ншим авторам орієнтири, самі організовуємо все, в тому числі і конкурси, самі їх оплачуємо, фактично, до нещодавна тільки ми з вами, Жорже, і ставили оцінки, тож як ми їх самі собі збиваємо? Рейтинг "Майстерень", як головний - показує нашу, редакторську думку, і ми її збиваємо? Не зрозуміло. Щодо ігр із завищенням рейтингів окремим особам, то за це полетіли В. Вакуленко, М. Устенна, Кривава Мері. Павло Малкович покинув нас навпаки, за "1", та "2".
Щодо ситуації із Миколою Хвильовим, то в редакції і серед читачів склались діаметральні погляди стосовно особи автора і його творчості. Пройшли, так звані, "Хвильові" війни, після яких у "Майстерень" і у Ляшкевича Володимира з'явилися декілька ніби "ворогів", що сповіщають на форумах, які ми тут всі графомани і вороги справжньої української культури. Даремно, звичайно, вони себе так ведуть. Але як уміють, як виховали, в якому середовищі постійно знаходяться...
Д.Ж.: читаємо далі
- (Новіцька І) 2dementyeva3. "Дискваліфікація" (себто недавання спромоги людині відповісти на коментарі під час дискусії).
4. Видалення коментарів без погодження з їх автором.
5. Видалення публікацій без погодження з їх автором.
6. Видалення самого автора (звісно, без погодження з ним).
В.Л.: Тобто Ірина вважає, що вона може вести бойові дії, а ми повинні допомагати їй це робити? Тобто не зважати на Моську, що чомусь люто розпочала шуміти? Ми ж не слони. А щодо недавання спромоги відповісти, то це теж - неправда. Закривають тільки доступ до старої сторінки під старим авторським іменем. Але ви прекрасно користуєтесь "новим старим" іменем, зареєструвавшись по новому. Вас видаляють тільки з-за продовження наново агресивної своєї поведінки.
- (Новіцька І) 2dementyeva 7. Останнім часом узагалі неможливо було зареєструватися ні під яким логіном - аби не допустити ст