Автори /
Ірина Бурко
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
***
•
***
•
***
•
Глечик
•
***
•
***
•
***
•
Розтанув день
•
***
•
Котяче полювання
•
***
•
***
•
Художниця (С.А.)
•
***
•
***
•
***
•
Україні
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Мерзнуть у вітринах манекени…
Пише осінь цілий день листи:
Пише осінь цілий день листи:
Колись жив ліс дубовий за селом,
Де стрічку-річку випростали в рів.
Де стрічку-річку випростали в рів.
Ковтаю темряву великими шматками,
Однак безсоння знову не здолати.
Однак безсоння знову не здолати.
Про що він думає, старий забутий глечик
В траві некошеній під плотом за садком?
В траві некошеній під плотом за садком?
Ми запиваємо солодким чаєм
Безсилля власного гіркоту.
Безсилля власного гіркоту.
Всю ніч між хмарами хтось рушив стіни
І світло то вмикав, то вимикав:
І світло то вмикав, то вимикав:
Стомився день спекотний , а надвечір
Упав у травах, молоко розлив...
Упав у травах, молоко розлив...
Розтанув день... Тепер крізь чорні вії
Будинки продирають жовті очі.
Будинки продирають жовті очі.
Я бачила старий бабусин двір,
Коли відвідуваати їздила... могилу.
Коли відвідуваати їздила... могилу.
Зчинили галас коло вікон, просто-так
Сімейство ластівок, мабуть з десяток
Сімейство ластівок, мабуть з десяток
Хто сказав, що тролейбус не птах?
Будить свистом щоранку місто
Будить свистом щоранку місто
Тріпоче хвостиком намисто гороб'яче
На висохлій галузці горобини
На висохлій галузці горобини
Самотня жінка... Сивина на скронях...
І з пензля капає на полотно життя
І з пензля капає на полотно життя
Розсохлись губ німих пустелі,
Язик приріс до піднебіння...
Язик приріс до піднебіння...
Мене змололи до останку жорна часу.
Тепер я борошно пухке, духмяне...
Тепер я борошно пухке, духмяне...
Старенька хата вікнами п'є небо.
Долівку миють їй то роси, то дощі.
Долівку миють їй то роси, то дощі.
Сорочку кров'ю вишили і вбрали,
І голіруч із терня виплели вінець...
І голіруч із терня виплели вінець...