Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Світлана Шинкарук (1983)

Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Я так люблю, як пахнуть свіжі вірші...
    Я так люблю, як пахнуть свіжі вірші
    Від яблук в монастирському саду,
  •   * * *
    На плечі – Маленька Ведмедиця,
    А чи, може, Велика змалина,
  •   З Григорія Лютого_
    Я не люблю тебе, я вже тобою дихаю…
    Григорій Лютий
  •   З Григорія Лютого_Я, як метелик...
    Я, як метелик, на красу летів,
    Але не знав ще, чим за неї платять…
  •   З Григорія Лютого_А хороші коханки...
    А хороші коханки такі милосердні – вчать любити заплаканих наших дружин…
    Григорій Лютий
  •   З Григорія Лютого_Хотів би я...
    Хотів би я, щоб ти в думках про мене ще красивішою ставала…
    Григорій Лютий
  •   З Григорія Лютого_І щось любить...
    І щось любить, ніколи там не бувши,
    Любити так, як наче вік там жив…
  •   З Григорія Лютого_Я шлю тобі листи...
    Я шлю тобі листи,
    Вогонь – мій листоноша…
  •   З Григорія Лютого_І біля тебе...
    І біля тебе я скучаю за тобою…
    Григорій Лютий
  •   З Григорія Лютого_І лиш тому шукаєм...
    І лиш тому шукаєм стежку в тіло,
    Щоб до душі хоч трохи доступитись…
  •   З Григорія Лютого_Він кожній яблуньці...
    Він кожній яблуньці таке шептав на вухо, що червоніла яблунька на ранок…
    Григорій Лютий
  •   З Григорія Лютого_Десь за кожною квіткою...
    Десь за кожною квіткою, за кожною принцесою стоїть смерть…
    Григорій Лютий
  •   З Григорія Лютого_І хтось...
    І хтось всю кров твою, як сукню, За цівку нитки розмотав…
    Григорій Лютий
  •   З Григорія Лютого_Я світ простив...
    Я світ простив за те, що в нім є ти…
    Григорій Лютий
  •   З Григорія Лютого_Я не люблю...
    Я не люблю,
    Та часом затужу,
  •   З Григорія Лютого_Ти – як вогонь...
    Ти – як вогонь, що чистий, кого б не палив…
    Григорій Лютий
  •   З Григорія Лютого_Любов і смерть...
    Любов і смерть приходять – не питають.
    Григорій Лютий
  •   З Генріха Гейне
    Метелик ніколи не питає квітку, хто цілував її до нього, а квітка ніколи не дорікає метеликові за те, що він кружляє довкола її подруг.
    Генріх Гейне
  •   З Григорія Сковороди
    Любов виникає з любові… Коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
    Григорій Сковорода
  •   (Дистих)
    А дитинство шле мені листи,
    Припікає рани білим громом.
  •   Всьому у світі враз...
    Всьому у світі враз
    Виліплюється суть.
  •   * * *
    Чи й знав Богдан, чи й зміг би він впізнать
    Церков чигиринських мирний передзвін;
  •   Крадієві спокою
    ...А хтось у змертвотнілі двері до крові стукає.
    Ще річка впирається в берег своїм чолом...
  •   * * *
    Тихі зорі падають згори
    І в траву лягають мозаїчно...
  •   * * *
    Чому ж на неї, чисту і святу
    Він тяжко й млосно дивиться бува?
  •   * * *
    Ти вкрав мене напам’ять, а чи на...
    Невичерпальність поглядом сполохав.
  •   З циклу "Вірші з-під землі"
    Я Вам телефоную з пе…
    кладіть
  •   З циклу
    „Й моя колись одірветься душа,
    Але одірветься навіки...”
  •   З циклу "Вірші з-під землі"
    Я запрошу тебе в свій сон жахкий,
    Назустріч вийду чиста і стокрила.
  •   З циклу "Золотокосій Лореляй"
    Твої слова ще вернуться боліть,
    Де ще твоя не виболілась тиша...
  •   Мамі
    Так світ мовчить, мов думає про тебе.
    Так дощ ішов, як думав про сльозу.
  •   * * *
    Причеплю до зорі мотузочку
    І піду з нею, мов
  •   * * *
    Вже збираюсь до ночі
    За лаштунки чіпкого дощу –
  •   * * *
    Візьму на оберемок цей дощ
    І занесу його до себе в квартиру.
  •   З циклу "Золотокосій Лореляй"
    Мов не тебе – ікону цілувала.
    Так молитвами цілий світ стікав,
  •   З циклу "Золотокоса Лореляй"
    Пресвітлий дощ тулитиму до ран.
    Він гнаний був, бо теж, напевно, смертний.
  •   З циклу "Золотокоса Лореляй"
    Ти знов мені нагадуєш весну,
    Що нову гарну душеньку для неба
  •   З циклу "Золотокоса Лореляй"
    Сльоза й чорнозем – і вірші ліпила,
    Як в них себе ти стала впізнавать.
  •   З циклу "Золотокоса Лореляй"
    Стояла ти – ікона між картин,
    Мов писанка, як розпис петрівчаний,
  •   З циклу "Золотокоса Лореляй"
    Яка весна роз’ятрена і мстива.
    Яка трава гаряча від грози...
  •   * * *
    В хаті тиші загуслий мед –
    Тут настояне все на ньому.
  •   * * *
    На видноколі стріха тепла, -
    Якби ж долонею торкнутись,
  •   * * *
    Якась пора немолитовна.
    Яка ж я в болеві пропаща.
  •   * * *
    Пахли сіном читані сонети,
    А в очах збиралося на дощ…
  •   Потопельнику, що його молитвами своїми підняла
    Хоча б ще раз: прийди – і заспокій.
    Я б молитвами й небо загатила.
  •   * * *
    Зима небес гартує крицю.
    Та гарт – не гарт, і жарт – не жарт.
  •   * * *
    Як по осені плаче тиша.
    Як по осені плаче грім.
  •   * * *
    Любове тиха, всіхня й нічийна...
    Тричі продана за непотребою.
  •   * * *
    А Слово ріже, наче трави,
    Яким сам Бог мечі гострив.
  •   * * *
    А долоні такі – з них би пить меди,
    З них по краплі тебе самого пить.
  •   * * *
    В саму Петрівку посеред ночі
    Свічки соснові пахнуть морозом.
  •   * * *
    І хто тебе впізнає у траві,
    Розлиту небом, ввібрану землею,
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки