•  Я так люблю, як пахнуть свіжі вірші...

Я так люблю, як пахнуть свіжі вірші
Від яблук в монастирському саду,

•  * * *

На плечі – Маленька Ведмедиця,
А чи, може, Велика змалина,

•  З Григорія Лютого_

Я не люблю тебе, я вже тобою дихаю…
Григорій Лютий

•  З Григорія Лютого_Я, як метелик...

Я, як метелик, на красу летів,
Але не знав ще, чим за неї платять…

•  З Григорія Лютого_А хороші коханки...

А хороші коханки такі милосердні – вчать любити заплаканих наших дружин…
Григорій Лютий

•  З Григорія Лютого_Хотів би я...

Хотів би я, щоб ти в думках про мене ще красивішою ставала…
Григорій Лютий

•  З Григорія Лютого_І щось любить...

І щось любить, ніколи там не бувши,
Любити так, як наче вік там жив…

•  З Григорія Лютого_Я шлю тобі листи...

Я шлю тобі листи,
Вогонь – мій листоноша…

•  З Григорія Лютого_І біля тебе...

І біля тебе я скучаю за тобою…
Григорій Лютий

•  З Григорія Лютого_І лиш тому шукаєм...

І лиш тому шукаєм стежку в тіло,
Щоб до душі хоч трохи доступитись…

•  З Григорія Лютого_Він кожній яблуньці...

Він кожній яблуньці таке шептав на вухо, що червоніла яблунька на ранок…
Григорій Лютий

•  З Григорія Лютого_Десь за кожною квіткою...

Десь за кожною квіткою, за кожною принцесою стоїть смерть…
Григорій Лютий

•  З Григорія Лютого_І хтось...

І хтось всю кров твою, як сукню, За цівку нитки розмотав…
Григорій Лютий

•  З Григорія Лютого_Я світ простив...

Я світ простив за те, що в нім є ти…
Григорій Лютий

•  З Григорія Лютого_Я не люблю...

Я не люблю,
Та часом затужу,

•  З Григорія Лютого_Ти – як вогонь...

Ти – як вогонь, що чистий, кого б не палив…
Григорій Лютий

•  З Григорія Лютого_Любов і смерть...

Любов і смерть приходять – не питають.
Григорій Лютий

•  З Генріха Гейне

Метелик ніколи не питає квітку, хто цілував її до нього, а квітка ніколи не дорікає метеликові за те, що він кружляє довкола її подруг.
Генріх Гейне

•  З Григорія Сковороди

Любов виникає з любові… Коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
Григорій Сковорода

•  (Дистих)

А дитинство шле мені листи,
Припікає рани білим громом.

•  Всьому у світі враз...

Всьому у світі враз
Виліплюється суть.

•  * * *

Чи й знав Богдан, чи й зміг би він впізнать
Церков чигиринських мирний передзвін;

•  Крадієві спокою

...А хтось у змертвотнілі двері до крові стукає.
Ще річка впирається в берег своїм чолом...

•  * * *

Тихі зорі падають згори
І в траву лягають мозаїчно...

•  * * *

Чому ж на неї, чисту і святу
Він тяжко й млосно дивиться бува?

•  * * *

Ти вкрав мене напам’ять, а чи на...
Невичерпальність поглядом сполохав.

•  З циклу "Вірші з-під землі"

Я Вам телефоную з пе…
кладіть

•  З циклу

„Й моя колись одірветься душа,
Але одірветься навіки...”

•  З циклу "Вірші з-під землі"

Я запрошу тебе в свій сон жахкий,
Назустріч вийду чиста і стокрила.

•  З циклу "Золотокосій Лореляй"

Твої слова ще вернуться боліть,
Де ще твоя не виболілась тиша...

•  Мамі

Так світ мовчить, мов думає про тебе.
Так дощ ішов, як думав про сльозу.

•  * * *

Причеплю до зорі мотузочку
І піду з нею, мов

•  * * *

Вже збираюсь до ночі
За лаштунки чіпкого дощу –

•  * * *

Візьму на оберемок цей дощ
І занесу його до себе в квартиру.

•  З циклу "Золотокосій Лореляй"

Мов не тебе – ікону цілувала.
Так молитвами цілий світ стікав,

•  З циклу "Золотокоса Лореляй"

Пресвітлий дощ тулитиму до ран.
Він гнаний був, бо теж, напевно, смертний.

•  З циклу "Золотокоса Лореляй"

Ти знов мені нагадуєш весну,
Що нову гарну душеньку для неба

•  З циклу "Золотокоса Лореляй"

Сльоза й чорнозем – і вірші ліпила,
Як в них себе ти стала впізнавать.

•  З циклу "Золотокоса Лореляй"

Стояла ти – ікона між картин,
Мов писанка, як розпис петрівчаний,

•  З циклу "Золотокоса Лореляй"

Яка весна роз’ятрена і мстива.
Яка трава гаряча від грози...

•  * * *

В хаті тиші загуслий мед –
Тут настояне все на ньому.

•  * * *

На видноколі стріха тепла, -
Якби ж долонею торкнутись,

•  * * *

Якась пора немолитовна.
Яка ж я в болеві пропаща.

•  * * *

Пахли сіном читані сонети,
А в очах збиралося на дощ…

•  Потопельнику, що його молитвами своїми підняла

Хоча б ще раз: прийди – і заспокій.
Я б молитвами й небо загатила.

•  * * *

Зима небес гартує крицю.
Та гарт – не гарт, і жарт – не жарт.

•  * * *

Як по осені плаче тиша.
Як по осені плаче грім.

•  * * *

Любове тиха, всіхня й нічийна...
Тричі продана за непотребою.

•  * * *

А Слово ріже, наче трави,
Яким сам Бог мечі гострив.

•  * * *

А долоні такі – з них би пить меди,
З них по краплі тебе самого пить.

•  * * *

В саму Петрівку посеред ночі
Свічки соснові пахнуть морозом.

•  * * *

І хто тебе впізнає у траві,
Розлиту небом, ввібрану землею,