***
Четвертий день.
Іван Ходоносор
Тримає в облозі
Чигирин.

В повітрі – шріт і травневий град.
В’язні ладні протиснутися між ґрат.

В приміщенні кінотеатру влаштовано шпиталь,
Спирт закінчується швидше за бинти і марлі,
Цілодобово по місцевому радіо – Боб Марлі.

Метелик кольору червоної цегли
Сідає на груди учителеві історії.
Останній, здається, сприймає це як знак.
Боїться смерті.
Ба, навіть відчуває її на смак.

Попереду – бруствер, позаду – умовний ліс
Летить доісторичний
Метелик невимовного кольору,
Минаючи колючий дріт і камери-одиночки..

Ходоносор готується до вирішального удару,
Чекає настання ночі.

***
Блокадний Чигирин
Більше схожий на власну стилізацію.
Вулицями
Бігають розповсюджувачі новин…

..Офіцери тримаються гордовито,
Наче в них відбувається щось важливе,
Наче не все одно, скільки їх там вбито,
Скільки поранено..
Четвертий день
Не замовкає місцеве радіо.

Наву –
Інженер чи художник –
Зачиняється на горищі, бажає спокою.
Щось прорвало внизу, перший поверх залили стоки.

Мовчить метелик. Наву читає «Отче
Наш». Підсвідомо чекає ночі.

***
Росомаха
Важко пірнає в глибокий сніг,
Незграбно,
Однак неухильно,
Наближається якоїсь своєї мети.
Рухається на запах
Безіменного поки що відчаю,
Намагаючись занапастити
Чиюсь
Менш пристосовану до виживання голову
І врятувати свою.

***
Біжи біжи, курко,
Хутчіш,
курко,
Життя коротке
Смерть блискавична
Світ – то ікла та пазурі, котрих ти не маєш.
Не зупиняйся,
Не озирайся,
Не будь лохом,
Не будь гаврилівським курчам,
Будь мужиком, курко…

***
..І в той час, коли бородаті терористи
Ріжуть заручників, як свиней,
Тануть льодовики, а морозильні камери
Навпаки – заростають льодом,
Якось тупо виглядала б спроба
Відмовитися від екстраполяції
Своїх суто гомо-сапіентичних (вибачте) властивостей
На інших представників фауни,
Щоб відчути до них
щось на кшталт зворотної герметичної емпатії,
Тим більше, що курку звуть Пєструшкою,
А ім’я росомахи – Олєг Кошевой.