Бузок, ви скажете, не диво,
Та поєднання – дивина:
Гранітні скелі,
Рось грайлива,
Бузок,
кохання
і весна…

13.05.2019

В запашну весну занурююсь
поволі я,
В аромати трав, нарцисів
і бузку.
Ось і сакури розквітли,
і магнолія –
І містечко прийняло
красу таку!

А колись каштан сприймали,
мов екзотику,
І вподо̀бав дивину в парку
Тарас…
Трохи лю̀дського тепла й любові
дотику,
Трохи мрій – і розквітає
все у нас!

09.05.2019

"Почепила прання біля хати -
Позривало прищіпки ураз!
Ох, цей вітер, такий вже губатий,
Ну губатий, як кажуть у нас."

Вік живу, а такого не чула!
Може, вітер привіяв любов?
Може, будить весну, що заснула?
"Та й губатий цей вітер, ій-бо!"

27.03.2018

Проліски білі,
Проліски білі -
Ніжні, як дотик,
Чисті, як іній.
Сонця шукали.
Що вони стріли?
Землю холодну,
Сніг, заметілі.
Візьмеш, як пам’ять,
З лісу додому -
Зразу зів’януть
В теплих долонях.
Ніжні створіння
Звикли до стужі.
Квіти для сильних,
Квіти для мужніх.

Теплішають зорі, примружують очі,
Вода із-під льоду весняно дзюркоче.

Ніяких ще квітів, бруньки іще сонні,
Та в лютому вітер вже пахне, як спомин,

Як спомин бентежний, як подих натхнення.
У небі безмежнім – весняні знамення.

Був теплий дощ, і теплий вечір,
Іще вночі тепло було,
А вже на ранок нам на плечі
Пожовкле листя потекло.

Воно спадає у знемозі,
А вниз, до мосту, до ріки,
По фіолетовій дорозі
Каштани котяться лункі.

І дивна тиша, й ранок світлий
Прошепотіли нам про те,
Що перевтілилося літо
В осіннє диво золоте.