•  Королева Делайну

ми знову йдемó – на порозі досвітних
леліємо образ свободи і бога

•  УХОДЯТ ВСАДНИКИ

Уходят всадники — и королевство пало,
Усталый ангел вновь забыл трубу.

•  Елегія до сонної Оксани

Ні сонця, ні дощу ... Весна недужих.
Еней помер в Лавінії обіймах.

•  Мойсею Фішбейну

... тут був Целян. Та не було весни.
Горіхи лунко тріскали у небо.

•  САРГІЛАНА ГОЛЬДЕРОВА (переклад)

Я завжди була.
І буду

•  PERINEUM VITAE

Край світу, мов птах марабу,
Мов бук у сосновому лісі,

•  * * *

Пегасик з'їв лавровий мій вінок.
І муза з іншим утекла до шлюбу.

•  *Ул'яні Н.-М.

Як фенікс золотий з коштовністю у дзьобі,
У райський сад потрапити раптово

•  Ул’яні Н. - М.

Втікати в рай на яблука та вишні,
Троянди, чорнобривці, васильки.

•  НА ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ НАТАЛІ С-ЦЬ

Магія чорна троянд у букеті - тобі.
Оксамитовий вечір, ревнивець, потрапив у пастку,

•  * * *

Химери осені. Мотузка і вузли.
Мов інка стародавній на осонні,

•  СТЕПАНОВІ ПРОЦЮКУ

Поезія зростає в порожнечі -
Чим далі в обшир, де сумує птаство,

•  * * *

На сході - Сварга. Зорі і вогонь -
На заході. Боги - ще бенкетують.

•  * * *

Я - скіф. Я - звір. Я - воїн Аргімпаси.
Син Дия Ночі. Внук - Змії-на-пів.

•  ***

Люблю тебе. Зорею впала в серце
Мені твоя чарівна і проста,

•  ОКСАНІ ЗАБУЖКО (на презентації АУП)

Життя. Поезія. Язичник. Холоднеча.
Гріховна сила розуму. Музей

•  * * *

Ми знову без Еспанії. Adieu !
Рушаймо, Золотого полку діти !

•  ***

Так ніч. Так сон. Усміхнене буття.
Серпнева повінь. Ніжність губ. Троянди.

•  * * *

Душа твоя з моєю заручена давно…
Адам Міцкевич, “До Лаури”

•  INS BLAU

... усе святе,усе неовториме…
Ліна Костенко

•  * * *

Поетів ніколи не був мільйон…
Ліна Костенко

•  * * *

Ще слів нема…
Ліна Костенко

•  * * *

Не втішайся над рядком, Поете !
Не чванися й не кажи “Це - я !”

•  ПОЕТЕСІ - ВЕРЛІБРИСЦІ С.Б.

На перехресті вічності й вівторка
Ліна Костенко

•  * * *

Повернення зі сну і забуття
Приносить втіху. Чи надовго ?

•  * * *

За обрієм - молитва. Тут - зима.
Життя неспішне в простоті буденній.

•  * * *

Що світ? - Журба. Лиш посвист злого вітру.
Долає всіх - траву, дуби, моря…

•  Юрію Андруховичу

Мій пане, хоч майже я крук, далебі,
Мені рідна неня - сонце на Сході.

•  Останній Колізей

Так, це осінь…
Фр. Ніцше