можна сховати тепло очей якщо опустити повіки
можна не подати руку запхати у кишеню
не обертатися коли кличуть
відвертатися коли плачеш

треба писати листи всім хто тобі дорогий
потрібно тримати зв'язок
на кінчиках клавішних пальців
кінцівки текстів та кінцівки такі як руки та ноги
хочеться все віддати ніби Христос
але страшно якщо вертатимуть назад моє ж
щоб отримати взамін
що їм потрібно насправді? а мені?

тож ховаючи тепло сердечне
приховуючи його зморшки та рубці
ми перетравлюємо себе власними соками
загортаючись у ковдру самотності

сніг тане
сни розчиняються
повітря дедалі вітрìшає
ти шукаєш
він не ховається
пружина повітря вібрує

щодня фабрика теплоти всередині тебе
перевиконує план але не отримує премій
навіть зарплатню отримує не повну
криза всесвітня
криза якогось віку
психоаналіз і розумні книжки
розширюєш горизонти свідомості
і десь там на відстані одного погляду
помічаєш доброго усміхненого клоуна
хоч ти і боїшся клоунів але цей
викликає довіру – ти прислухáєшся
а він повітряною пружиною намагається
передати тобі побажання не зациклюватись
на саморозвитку
на саморуйнації
взагалі не зациклюватись ні на чому
у твоїх снах електрички везуть тебе
на інший бік країни де з неба впала зима
і світить яскраве сонце від чого
сніг на дахах поїздів тане
і стікає рясними краплями на ходу
складається враження що вони втомлюються
везти тебе – пітніють захéкуються
а ти все стараєшся його знайти
щоби нарешті погасити борг
внутрішній фабриці тепла
приборкати бунт профспілок
які до речі пишуть препаскудні газети
такі що навіть в електричці не почитаєш

сніг тане
сни розчиняються
все дедалі теплішає
ти знайдеш
він не ховається
маса повітря прозора

спить сонце сонне в сірих небесах
на ньому втома вічного крутіння
у нього погляд як у злих вовків
воно згасає прагнучи пітьми

летять і тануть скибки із небес
на землю мокру від бажань
а поміж них – в'язкий мов клей
вечірній сум зимово-мутний

в калюжах тіні що з повік спадають
струмками л'ється світло ліхтарів
літають
              чорними літають
                                              кричать...
ці вісники болючих ран
                                          зими

Крок за кроком то сходиш то підіймаєшся
Буває сходиш у гастроном за пляшкою
і назад швиденько раз-два
А буває сходиш в оперний
і весь вечір змарновано
При чому в обох випадках

Куди не йди - вгору чи вниз
раз-два роз-дав себe
Вже не слід лишаєш а саме ноги
об кожну сходинку стираєш себе
Чи слід триматись за поручень віддаючи ще й руки?
може швидше покотом?

1.

Колекціонер першого досвіду
старанно збирає враження
від своїх нових почуттів
Занотовує словами
закодовує у стримані символи
кожне окреме "вперше"

Накопичує кипу товстих нотатників
та складає їх на полицю в надії
що можливо у старості зможе забути
все що відбулось із ним за життя
Тоді відкриє ці архіви
та сп'яніє від них знову - вперше


2.

Д'Обсервер причаївся в моїй голові
ніби камера відеоспостереження
Споглядає на моє життя
старанно запам'ятовує обличчя та події
Маршрути, погоду та архітектуру
настрій, думки - кожну дрібницю

Чи варто намагатись розібратись в собі? -
Хто із нас двох - справжній я?
За день нам майже вдається дійти єдиної тями
але коли ввечері опускаю вії
д'Обсервер повторює свою нудну процедуру -
нагадує мені кожну допущену сьогодні дурницю


3.

Я і ще двоє що можуть вміститися,
якщо захотіти, на кінчиках пальців
або у вушній раковині
чи навіть у свербінні спини
Ми непогано влаштувались всі троє
в одному тілі і розумі

Нам вдається по черзі ділитися
ефірним часом думок удень
та - що найцікавіше - нічними сновидіннями
Коли ми разом нас не спиниш
ми три прилади єдиної системи
аналізування та глибокого роздуму

прокидаюсь від твого цілунку в шию
що відбувся лише в моєму сні
і так протягом дня по клаптиках збираю і шию
собі торбу з провúдіннь рясних
складаю в неї фото незмінних міст

от наприклад спускаюсь в метро
і пахне мені там чомусь церквою
Ленін та Сталін на стінах ніби Павло та Петро
безлюдні вечірні платформи з духами мертвими
вони нишпорять в моїй сумці вивідуючи її вміст

не знають грішні що нічого не коштують ті світлини
навіть якщо міста на них нарешті зміняться
піддадуться часу швидкому плину
головним для мене залишиться зовсім не це
а той цілунок і ціла торба картин з майбутнього

я не знаю тебе ніколи ще не зустрічав у житті
але коли твій образ впивається в мій розум
усвідомлюю що наразі мені потрібно віднайти
по-перше себе потім тебе а далі вже нас разом
і якщо пощастить то потім мабуть Його

мені здається що колись в процесі сивіння
я розгортатиму ці провидíння
замотані в поліетилен старечої пам'яті
і дивуватимусь їм - часом пом'ятим -
тепер вже минулим а не майбутнім

Аварійна ситуація! Відірвались шланги!
Летить астронавт у відкритому космосі.
Клапани закрились, розімкнулись ланки,
Обірвалась подача алкоголю –
Святого палива, потішителя болю.
Панічно відкривши очі, розкинувши руки,
Епілептично здригаючись, він зносить муки
Його Величної Алкогольної відсутності.
Спейсмен помирає, позбавлений хмільної могутності

він пив просто
пляшка горілки Біленька
солодка Мирославна на запівон
   він пив у простому місці
   дитячий садок
   із залізними іграшковими спорудами
      він пив швидко
      щоби не пропустити запуск
      ракети із слизьким трапом

він ще не був п'яний
коли підіймався на борт
але нагорі алкоголь таки бив у серце
 він особливо любив
   перші кілька хвилин
   космічних перевантажень
      він сидів і вдивлявся в зорі
    йому паморочилось в голові
      а білі цятки неба стрибали поміж собою

він вимірював G-force
необачно зісковзуючи
по слизькому трапу
   він досліджував хімічний склад
   нової землі своєю радісною пикою
   коли з'їхавши вниз врізався в ґрунт
      він довго лежав
      продовжуючи вдивлятися в зорі
      та копирсався в свідомості

він передавав по уявному радіо
а також по sms свої координати
та результати ментальних досліджень
   він отримував сухі "окєй" на sms
   а уявне радіо не відповідало
   від чого він робився дуже сумним
    він видряпував на лавках емпірічні формули
    залежності психічних показників
    від кількості проміллє

потім знову кричав у радіо
але база не відповідала
вся наукова спільнота
не сприймала його серйозно
зв'язку не було
зв'язок був лише у його формулах:
між кількістю вжитої рідини
та життєвим досвідом
космонафта-випробовувача

Твої окуляри – два телевізори
маленькі та футуристичні
Ніби японські акваріуми
із виходом в інтернет
Дивитись крізь них на твої очі
ще небезпечніше ніж дивитись тіві

Губи твої вкриті блиском сузір'їв
дерево нігтів просочене лаком
Шкіра маскує внутрішні механізми
в тобі вже людського залишилось мало
В твоїх окулярах чорна безодня
з якої я чую радіосигнали · · · – – – · · · SOS!

Сни наздоганяють мене під ранок
скільки б я від них не тікав -
вони неодмінно покажуть тебе
Усміхнену, в контражурі
як на тій плівці, яку я ще не...
Проявив себе так незворушно

мабуть, ти очікувала більшого
Але ти, яку я інколи зустрічаю
і та ти, що справжня як уві сні -
це різні люди. із цим нічого не вдієш
Я залишусь незворушним
поки ти не проявиш справжню себе

О.Коцареву

трохи прохолодно
і мерзнуть пальці з нагоди дощу
але банкомат велика така комп'ютеризована
кормушка на електроживленні
видав мені приємні теплі та хрусткі гроші
я не встиг відійти а вже
якесь бидло починає ділитися проблемами
"понімаїш братішка з работи виперли...
...на білєт в Харьков.. я же віжу ти зємєля..."
а як відрізнити харків'янина від не?
та гроші були такі теплі
що мені стало приємно
ділитися цим теплом
із страждальцем спортивної національності
"спасіба дружочєк!" зрадів він
ми розійшлися на захід і схід
а ця тепла електрична утроба
з хрусткими грошима залишилась
посеред прохолодного
з нагоди дощу повітря
довгої вулиці чужого мені міста

Крик

Подих

        Плач

Пелюшки, попелюшки, білосніжки,
Дитячий садок, подружок білі ніжки
 зла вихователька, уроки мистецтва
 так минає всеросійське "дєцтво"
ідіотське загальне фото із тепер забутими людьми
Перший клас. Лінійка.
 Ліва рука, у праву руку
 перші букви. коса лінійка
Три класи. знов ідіотське загальне фото
Географія, астрономія, течія ріки, граніт науки
Історичні подвиги, перші зради
Ставити у приклад, давати поради.
 Гуртки, спортивні секції
Все в ритмі вальсу. Вечорниці, танці
Прокидатися рано вранці

          Надягати ранці

Споглядати у вікні протуберанці
Позначати на картах сланці
 Квіти ветеранам, концерти випускникам
 Атестати, тости татів за краще майбутнє
 Розпивання горілки з вчителями
 ДЯКУЮ, прощавайте, не забувайте
 Ось тобі відео з випускного.
 І знову таки, ідіотські загальні фотографії
 Bon voyage, liebe kinder, farewell
Гуркіт

Стук колес

                ревіння електромотору

Запобігання випадковим зв'язкам
зберігає незмінним здоровий сон
Не притулятися до притиснених дверима
забезпечивши розмежування особистісних зон
Дотримуватись санітарної та протипожежної безпеки
Не годувати собак на роликах

            під час спеки

Завчасно купувати білети на екзамені
Не розкидати у вікна камені
коли живеш у скляному будинку, де кухня - форум.
  Маневри

   повороти

          у лівий ряд

Поступатися підступним, що обступають
Юридична допомога у відсудженні паю
 лайкри статичний заряд
Медичне страхування та нове житло
Депозит, Кредит, Пенсійний фонд:
Доступні ціни - прозорі мов скло -
на слуховий апарат, мезим, анальний зонд
фітнес-центр, дієтичні страви
металеві конструкції, легкі сплави
широкий екран, гучніший звук
стін два фути бетону, сусідів стук.
Ліпосакція. вибухівка з жиру
Ба-БАХ! Реанімація.
Евтаназія
як гарантія відпочинку та миру
Наступна зупинка.... тшш-шш-ш-ш

              ТИША

Павутиння твоїх дівочих чар
ніби солодка вата липне до моїх думок
Глазурєва жирність твоєї шкіри
розтає у цій шаленій спеці
Від чого стаєш неймовірно звабливою
і водночас брудною

Прориваючи поверхневий натяг
закупорених вапном дірочок дýшу
Хочу виливатися на тебе
теплим і чистим потоком любові
Розтікатися по тобі
відмивати з тебе бруд

В час коли колір листя не встигає змінюватися
за кольором інтер'єру станцій метро
Мої думки по од-ній повільно падають
немов пір'їнки або сніжинки
У передчутті зими та холоду
розмов у один бік і в порожнечу

Намагання написати листа марні
адресат самовидалився з мого світу
Комунікації набирають обертів
транспорт досягає швидкості бажання
Космічний вакуум втягує в себе
.. НЕ ПРИТУЛЯТИСЯ не притулятися!..

ти розкúдаєш по підлозі свої коси
розірвеш кору асфальту
і пророслими крізь щілини деревами
прикрасиш своє вбрання

не намагаючись зрозуміти безмежжя
заплющиш очі і подивишся вгору
ці розквітлі зелені дерева
так пасують до твоєї сукні

схопивши сніп сонячного світла
спробуєш відчути його запах
віддаючи повітря деревам
поглинаєш їх колір

ми могли би залишитись тут
де асфальт пошматований зеленню
тут де хмари пливуть над деревами
наша юність проходить крізь нас