Автори /
Володимир Назарук (1990)
|
Рубрики
/ Любовна лірика
Опис: Теплих рук торкання,
Дарувала мить.
Запалив кохання,
Що в душі горить.
У полон любові
Наше почуття
Завело с тобою
На усе життя.
В очі зазираю
Я твої ясні.
Наче водограї,
Сині ті вони.
Щастя дало крила
І лети до мрій.
Нескінчена сила
Почуттів, зігрій!
Не зустріти, лихо,
На шляху вовік,
Буде серцю втіха,
Буду чути сміх.
Соловей співати
Буде у гаю.
Твою долю взяти
Хочу, як свою.
Дарувала мить.
Запалив кохання,
Що в душі горить.
У полон любові
Наше почуття
Завело с тобою
На усе життя.
В очі зазираю
Я твої ясні.
Наче водограї,
Сині ті вони.
Щастя дало крила
І лети до мрій.
Нескінчена сила
Почуттів, зігрій!
Не зустріти, лихо,
На шляху вовік,
Буде серцю втіха,
Буду чути сміх.
Соловей співати
Буде у гаю.
Твою долю взяти
Хочу, як свою.
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Жінка
•
Експрес "Бельгія"
•
Діалог або Вар'єте
•
1,6 ppm
•
Зелена нота
•
На сніданок
•
Тепло
•
Сапфіри
•
Ім'я
•
Травень
•
Wide awake
•
Варган
•
Зорі
•
З днем народження, мамо...
•
Стрічки
•
Фарби ІІ
•
Без тебе
•
* * *
•
По різні палуби планети
•
Щоб далі жити
•
" _______ "
•
Монети
•
У лоні бажання
•
Малюнок
•
Післямова
•
Мед ночі
•
Зелена троянда
•
Людина із моря
•
Київ
•
Шелест кроків
•
Кафе
•
Лишь о том...
•
Назойливый довод рассудка
•
Заходь і забери усе, що маю
•
Ти зараз від мене далеко
•
Серця самотні обігріє
•
Я не зраджував надії
•
Де ти, доле, синьоока?
•
Тобі віддав своє кохання
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Як втратити жінку?
Цікаве питання...
Цікаве питання...
Казати, що втомилися – безглуздо.
Триматися, летіти – це наш знак.
Триматися, летіти – це наш знак.
Невтомні оплески лунали
Нестримним викриком у вись...
Нестримним викриком у вись...
Один і нуль шість…
Абстракції, небо…
Абстракції, небо…
Зеленою нотою щастя,
Блакитною хвилею мрій,
Блакитною хвилею мрій,
Примари тліли на паркеті,
Думки летіли хто-куди.
Думки летіли хто-куди.
Як модуси часу крізь тіла клітини
Проходять хвилини, тремтять у серцях -
Проходять хвилини, тремтять у серцях -
Сапфірно-рожеві хмарини
Надвечір у вирій злітають,
Надвечір у вирій злітають,
Ти - знак мого серця віднині,
І вияв усіх почуттів.
І вияв усіх почуттів.
Всім тілом відчути прозорість вершини
Глибинних взаємин, палких сподівань -
Глибинних взаємин, палких сподівань -
Відклавши буденність на потім,
Забувши самотні шляхи -
Забувши самотні шляхи -
Це вічність у синіх долонях,
Це подих чаруючих сил,
Це подих чаруючих сил,
І зорі на темному небі,
І місяць у хмарах тонких -
І місяць у хмарах тонких -
Прокинувшись тихо під ранок,
Я пошепки серцем молюсь
Я пошепки серцем молюсь
Таке життя доросле – рідко творче:
Несуться з вітром травня за степи
Несуться з вітром травня за степи
Кожна фарба має смак -
Світлий, ніжний, неповторний,
Світлий, ніжний, неповторний,
Ще вчора новеньке взуття –
Сьогодні маленьке, невпору:
Сьогодні маленьке, невпору:
На розі дійсності та мрії
Зустрілись зовсім випадково,
Зустрілись зовсім випадково,
Піде у море корабель,
Вітрилом ріжучи світанок.
Вітрилом ріжучи світанок.
Коли розтопляться сніги,
Розтануть довгі ночі зимні -
Розтануть довгі ночі зимні -
Ремінсації прогресу,
Махінації підмін,
Махінації підмін,
Срібними монетами фонтанів,
Проблискують надії відчайдушні.
Проблискують надії відчайдушні.
Замкнуті фрази - у лоні чекання.
Мрії-безмрійні - мрійливо, востаннє
Мрії-безмрійні - мрійливо, востаннє
Повінчані разом полями,
На березі зошита сміх,
На березі зошита сміх,
Мовчить. Не скаже ані слова.
Живе. Торішний календар
Живе. Торішний календар
Пронизують, як літня прохолода.
Чарують дивовижністю подій.
Чарують дивовижністю подій.
Квiт зеленої троянди,
За легендою, проб'ється.
За легендою, проб'ється.
Для тебе усміхнеться морем серце
І хвилею ударить по човну.
І хвилею ударить по човну.
Тиша. Ліс. Блакитне небо.
Київ. Сонце. Знов і знов,
Київ. Сонце. Знов і знов,
Світає. Шелест кроків на подвір’ї
Спадає листям яблунь у траву.
Спадає листям яблунь у траву.
Як денді лондонський одягнений
Пройшов по сходах літній дощ.
Пройшов по сходах літній дощ.
Нет здесь счастья, на Земле,
На Земле нет счастья…
На Земле нет счастья…
Назойливый довод рассудка,
Перечит, что счастью не быть,
Перечит, что счастью не быть,
Заходь і забери усе, що маю:
Усі ті почуття, в яких живу,
Усі ті почуття, в яких живу,
Ти зараз від мене далеко,
Що робиш, не знаю, та з ким.
Що робиш, не знаю, та з ким.
Серця самотні обігріє,
Надії промінь у ночі.
Надії промінь у ночі.
Я не зраджував надії.
Жив, любив і шлях вперед,
Жив, любив і шлях вперед,
Де ти, доле, синьоока?
Чом не прийдеш на зорі?
Чом не прийдеш на зорі?
Тобі віддав своє кохання,
Собі нічого не просив.
Собі нічого не просив.