Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Літугрупування «палата нумер тринадцять» (2008)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Гренуіль де Маре, [ 2019-04-14 17:32:24 ],
на сторінці поезії     "Лама савахфані"   Маре Гренуіль де

Надто довга й холодна ця ніч,
І повільний тих янголів лет,
Тьма регочеться: "Скільки не клич,
Небо й знати не хоче тебе..."
Коментатор е ю, [ 2019-04-14 21:40:06 ],
на сторінці поезії     "Лама савахфані"   Маре Гренуіль де

Помаранч )

Хто я й що – аби знати усе?
Це ж не я все рішив, а Він!
Суджу вперто про власне лице,
і незраджений – навзамін!

Звісно, склалось усе не так,
як хотілось бувало у мріях...
Дослухаюсь, неначе дурак,
і змиряюсь, потроху, в діях!

Гроші й слава, любов звідусіль?
Дзуськи, кпини та зневажання!
Інших й кращих шукаю світів
без – заклання!

Хто я й що, аби знати усе?
Все віддав і отримав... дещицю...
Підставляю під вітер лице
і тримаю за хвіст – лисицю!
Коментатор Гренуіль де Маре, [ 2019-04-28 23:52:02 ],
на сторінці поезії     "Лама савахфані"   Маре Гренуіль де

От лисиця, чесно кажучи, дещо несподівана ))
А щодо інших світів - саме так. Інших, кращих - і без заклання. Мусять же вони десь існувати. Будемо сподіватися ;)
Коментатор Олександр Сушко, [ 2019-04-29 06:54:11 ],
на сторінці поезії     "Післямова"   Маре Гренуіль де

Гнітючий настрій. Але ж і після свята будемо якось жити. Скільки тієї праці в людини села! Навіть думати немає часу - бери і працюй. Аж до зими. А там і Різдво. Ви згодні зі мною?
Коментатор Юрій Сидорів, [ 2019-04-29 07:58:03 ],
на сторінці поезії     "Післямова"   Маре Гренуіль де

Декількома виразними штрихами про масштабне (це ж не одна така хатина існує і не одне свято та будні) - це ще треба вміти, це ще мати дар.

Дякую,
Ю. С.
Коментатор е ю, [ 2019-04-29 12:33:51 ],
на сторінці поезії     "Післямова"   Маре Гренуіль де

Стану окрай, ледь хитнувшись, проте
думкам дозволивши вигравати... Ледь
помітно пелюстка ковзне тобі плачем,
кажучи: "Годі лиш поезією мовчати!"
Коментатор Гренуіль де Маре, [ 2019-04-29 22:58:38 ],
на сторінці поезії     "Післямова"   Маре Гренуіль де

З тим, що роботи в селі - "звідси і до осені", а взимку теж вистачить, - не погодитися складно. Як і з тим, що тяжка робота думок не перебиває і веселішими їх не робить, а от здоров'я відбирає - особливо якщо воно змалечку було не дуже міцним. Батько і в свої 70 з гаком ще потихеньку длубався на городі, а я вже років десять за лопату і сапку навіть не беруся. Вічно через силу робила, бо треба, бо більше нема кому - і в один прекрасний день організм сказав: всьо, приїхали, більше не можу і не буду... То добре, що в місті, хай і в приватному будинку, якось можна викрутитися і без городу - а якби в селі лишилася, давно б уже на цвинтарі лежала.
А найобразливіше те, що коло землі працювати я люблю понад усе. Двір весь у квітах - але ж і коло них порпатися треба...
Коментатор Гренуіль де Маре, [ 2019-04-29 23:09:44 ],
на сторінці поезії     "Післямова"   Маре Гренуіль де

Дякую )) Не перехвалюйте )) Втім, я все одно не зазнАюся.
Знаєте, от стосовно дару такі дивні думки приходять... Поки писалося тяжко, з викручуванням мізків і майже з фізичним болем, можна було собі воображати, що і моя (хай невеличка) заслуга у створенні всього цього є. А зараз, коли просто спокійно записую те, що надумалося раптом прийти - зовсім печально. Виходить, що ми якісь... не можу знайти точного відповідника до російського "бесполезные" - а саме це слово найкраще тут підходить. Бо тіло нам дали, душу дали, хист сякий-такий - теж дарований... А що ж тоді ми самі можемо?
Коментатор Гренуіль де Маре, [ 2019-04-29 23:11:37 ],
на сторінці поезії     "Післямова"   Маре Гренуіль де

Та вже як умію, так і мовчу ))
А в нас сьогодні пелюсткова завірюха була - з черешні цвіт осипався на дах, а потім вітер як зірвався... Краса ))
Коментатор Юрій Сидорів, [ 2019-05-25 22:27:18 ],
на сторінці поезії     "Метаморфоза"   Маре Гренуіль де

Креативно про звичайне. І воно - як нове.
Фарби, тональність etc.

Дякую,
Ю. С.
Коментатор Гренуіль де Маре, [ 2019-05-26 15:53:21 ],
на сторінці поезії     "Метаморфоза"   Маре Гренуіль де

Починаючи з певного віку - все вже звичайне і звичне. Життя втомлює. Усвідомлення того, що не можеш нічого змінити - ані в собі, ані довкола - добиває остаточно.
Сенека говорив, що всі ми у цьому світі - гості, причому небажані.
Хочу додому.
Коментатор Юрій Сидорів, [ 2019-05-26 15:59:05 ],
на сторінці поезії     "Метаморфоза"   Маре Гренуіль де

Зарано.
Іноді гадається, що надійде той час, коли все набридне - бачене і небачене, приємне - і ні.
А він з'являється десь на обрії - і відступає, як і має бути з усіма міражами.
Зарано.
Ю. С.
Коментатор Гренуіль де Маре, [ 2019-05-26 21:55:08 ],
на сторінці поезії     "Метаморфоза"   Маре Гренуіль де

А ви таки добрий чоловік - хоч часом і наговорюєте на себе ))
Дякую.
Коментатор Юрій Сидорів, [ 2019-07-06 06:59:33 ],
на сторінці поезії     "Не озирайся"   Маре Гренуіль де

Штрихами, штрихами, тонами та пів тонами - і вимальовується цілісна картина не стільки щорічної явності, а іншого - значно вищого за значенням та глибшого. І кожна деталь (не наважуся назвати дрібницею) живе або навіть дихає (це наважився озвучити) живим авторським словом.

Дякую,
Ю. С.
Коментатор Любов Бенедишин, [ 2019-07-06 09:59:26 ],
на сторінці поезії     "Не озирайся"   Маре Гренуіль де

Чарівно... аж містично

І у тих чагарях - можливо було б краще, уникаємо небажаного збігу хг.
Коментатор Іван Потьомкін, [ 2019-07-06 17:24:35 ],
на сторінці поезії     "Не озирайся"   Маре Гренуіль де

Є манівці, як-от у Вас, шановна пані Гренуіль, як виводять на чарівну стежину.
Коментатор Гренуіль де Маре, [ 2019-07-09 20:04:32 ],
на сторінці поезії     "Не озирайся"   Маре Гренуіль де

Дякую.
Вам ніколи не спадало на думку стати літературним критиком? Думаю, у вас це виходило б просто шикарно. Похвалили - і вже автор думає, що його писанина й справді чогось варта. Розмазали по стіночці - ну от чує автор нутром, що не позитивний відгук, а якраз навіть навпаки, а причепитися нема до чого... ;)
Коментатор Гренуіль де Маре, [ 2019-07-09 20:15:38 ],
на сторінці поезії     "Не озирайся"   Маре Гренуіль де

Дякую. Містика чогось рідко навідується - чи, може, просто я розучилась її помічати.
"Чагарі" вже є у тексті (трошки вище), а "гущаки" мені сподобалися саме новизною - раніше такого слова не чула. Ну, помилувалася та й годі, бо ж справді язика зламати можна )) Втім, слова підходящого поки що знайти все одно не можу, тому замінила на наші рідні "хащаки" (у словнику їх немає, а в побуті - є). Виходить подвоєна приголосна - все краще, ніж було ))
Коментатор Гренуіль де Маре, [ 2019-07-09 20:16:50 ],
на сторінці поезії     "Не озирайся"   Маре Гренуіль де

Дякую.
Шкода, що виводять тільки у віршах - в реалі чогось заводять все глибше в хащі ((
Коментатор Юрій Сидорів, [ 2019-07-09 20:32:56 ],
на сторінці поезії     "Не озирайся"   Маре Гренуіль де

Ваша варта.
Самі дивіться:
Слова-символи - черешні. Якщо херсонські, то початок літа, наші з Вашими (київські та вінницькі) - ось і середина літа.
Такий коротенький образний ряд: черешні, уявна ріка...
Можна було би написати "черешні в липневій ріці". Виник би ще один образ. Вода ж тече. Незабаром вона буде серпневою, і в ній митимемо щось інше. Буряки або якусь іншу городину...

І ось так у кожній строфі я бачу якщо не родзинку, то макове зернятко, або навпаки - щось більше...
Воно створене авторським генієм.
В ньому суцільний позитив - дарма, що сумний...

Щоб не писати більшого (довшого) коментаря, поки що зупинюся.

Ще раз дякую.
Чудовий вірш.
Ю. С.
1   ...   193   194   195   196   197   198   199   200   201   ...   209