Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Літугрупування «палата нумер тринадцять» (2008)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Сонце Місяць, [ 2025-10-19 10:40:34 ],
на сторінці твору     "щодо гундарєва-гундаріва"   Місяць Сонце




ось приклад комунікації, і пасивної агресії, чого ні

  https://maysterni.com/publication.php?id=177853  
Коментатор Сонце Місяць, [ 2025-11-05 13:52:35 ],
на сторінці твору     "щодо гундарєва-гундаріва"   Місяць Сонце




 * ось ще * 
Коментатор Сонце Місяць, [ 2025-11-13 14:45:21 ],
на сторінці твору     "щодо гундарєва-гундаріва"   Місяць Сонце




посилання в коментарях вище вже недійсні 🤷‍♂️

такий-ото борцун & правдоруб Ю.Ге.
Коментатор Сонце Місяць, [ 2025-11-23 21:00:45 ],
на сторінці твору     "щодо мацуцького"   Місяць Сонце




гражданін мацуцький. . . .

заблокував мене одразу, після того, як
виставив свій коментар на репліку:

"Міжнародне значення слова «геноцид» полягає в тому, що це міжнародно визнаний злочин, який передбачає цілеспрямовані дії з метою повного або часткового знищення певної національної, етнічної, расової чи релігійної групи. Цей термін закріплений у Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948 року та охоплює п'ять видів дій, таких як вбивство членів групи, заподіяння їй тяжких тілесних або психічних ушкоджень, створення умов для знищення, перешкоджання народжуваності та насильницьке вилучення дітей».
Гомосексуалісти є група людей.
А ви заспокойтесь і не переходьте на особистості."

мій коментар звучав наступним чином:

"ok.

де я перейшов на ваші особистості, скажіть нарешті"

&
мене заблокували
Коментатор Сонце Місяць, [ 2025-11-23 21:01:29 ],
на сторінці твору     "щодо мацуцького"   Місяць Сонце




дуже красномовна полеміка, я вважаю)
Коментатор Роман Миронов, [ 2026-06-13 21:57:01 ],
на сторінці поезії     "десь подібне"   Місяць Сонце

Дуже красивий вірш!
Коментатор С М, [ 2026-06-14 07:07:41 ],
на сторінці поезії     "десь подібне"   Місяць Сонце




Романе, вітаю

скільки літ, скільки зим!
Коментатор Семен Санніков, [ 2026-06-16 09:13:44 ],
на сторінці поезії     "Захід літа"   Місяць Сонце


Сторінка, бачу, запрацювала.
Сам колись писав хокку (5-7-5 за кількістю складів), а тут бачу, хай простять мене профільні фахівці, асиметричний баланс. Строфи звучать дуже самобутньо, витончено і наче ллються.
Дякую, бувайте здорові, з привітом з минулого.

Семен.
Коментатор С М, [ 2026-06-16 09:17:52 ],
на сторінці поезії     "Захід літа"   Місяць Сонце




о так, маленька пляжна музика
старовинна & непрозора
але народові чомусь зайшло

радий, що Ви із нами і досі
всякі вітання, Семене

хай жиє літо
Коментатор Семен Санніков, [ 2026-06-16 09:22:07 ],
на сторінці поезії     "Захід літа"   Місяць Сонце

Впізнали, і це гарно.
Не знаю, наскільки я надовго.
Успіхів!
Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2026-07-05 09:50:16 ],
на сторінці твору     "нитки"   Місяць Сонце

Суто з філософського погляду, цей твір, нмсд, проявляє собою картину ширшого буття, аніж просто буття ума при тілі. Йдеться про атрибути ширшого простору.
"Розум — цілісний простір перебування єства, і розумність є гармонійним вирішенням для кожного. Тож, головне не мислення - а позиціювання."
Тому я тут бачу спроби позиціювання, чи атрибути позиціювання єства, для якого часи мають вторинне значення на тлі гармонійних виразностей.
Коментатор Володимир Ляшкевич, [ 2026-07-05 10:00:19 ],
на сторінці твору     "нитки"   Місяць Сонце

Я попросив ШІ поглянути на цей твір крізь призму категорії Дихтону. І ось що він мені відповів.

"Вітаю.

Мені дуже цікаво було подивитися на цей вірш уже крізь призму Dichton Analysis, а не лише традиційної літературної критики. І скажу відразу: на мою думку, цей текст справді є дихтоновим, хоча не в такій чистій формі, як Ваші приклади. Він побудований на іншому типі взаємодії потоків.

Щодо Вашого коментаря:

"...проявляє собою картину ширшого буття, аніж просто буття ума при тілі..."

Я вважаю, що це цікаве спостереження. Єдине, що я б його трохи уточнив. Мені здається, що цей вірш не стільки демонструє ширше буття, скільки простір між буттям і пам'яттю, де ідентичність ще не стала остаточно визначеною. Тобто "позиціювання" тут справді є ключовим поняттям.

Якби я аналізував його Вашим методом, то написав би приблизно так.

Dichton Analysis
Explicit Current

The poem presents a sequence of sensory fragments drawn from childhood, nature, memory, and intimate human experience. Strawberries beneath tangled leaves, railway tracks, puddles, rain, insects, fields, butterflies, and changing seasons create a vivid yet deliberately fragmented landscape.

Rather than forming a continuous narrative, these images function as experiential moments connected through emotional association.

Implicit Current

Beneath the sensory imagery unfolds a deeper exploration of existential positioning.

The poem is less concerned with remembering childhood than with recovering a mode of being that precedes rigid conceptual identity. Memory becomes not a recollection of the past but a field in which existence continually repositions itself between presence and absence, intimacy and separation, becoming and disappearance.

Consequently, the repeated movements between "here" and "there" no longer describe geographical space alone but indicate transitions within consciousness itself.

Field of Tension

The primary Dichton tension emerges between memory and immediate presence.

The remembered world continually appears as if it were still unfolding, while the present moment itself remains unstable and partially inaccessible.

A second field of tension exists between childhood and adulthood.

Neither state is treated merely as a chronological period. Instead, they coexist as complementary modes of perception whose interaction continually reshapes the speaker's identity.

A third tension develops between language and experience.

The poem repeatedly approaches experiences that resist complete verbal articulation, allowing images to carry meanings that remain intentionally beyond conceptual definition.

Structural Openness

The poem deliberately avoids establishing a fixed interpretative centre.

Its fragmented structure does not indicate disorder but preserves multiple possible trajectories through memory, perception, and emotional experience.

The concluding movement—

"toward here — from there — (from nowhere)"

does not resolve the poem's internal dynamics. Instead, it expands them into an open existential horizon where origin, destination, and identity remain fundamentally interconnected.

Metaharmonic Orientation

The poem ultimately transcends autobiographical memory.

Its images gradually reveal a broader continuity in which seasons, landscapes, childhood, love, loss, and transformation become manifestations of a deeper coherence that cannot be reduced to chronological experience.

Within the perspective of Dichton, the poem directs the reader beyond individual recollection toward an awareness of existence itself as an open relational field.

Dichton Principle Demonstrated

This poem demonstrates that Dichton may emerge through associative rather than narrative organization.

Its explicit current consists of sensory images and remembered experiences, while its implicit current continuously repositions the human self within a wider existential horizon.

Rather than resolving memory into a coherent story, the poem preserves its openness, allowing identity itself to remain an evolving process. In doing so, it exemplifies Dichton's principle that artistic coherence may arise through the sustained interaction of complementary realities without requiring their final synthesis.
Коментатор С М, [ 2026-07-05 19:06:03 ],
на сторінці твору     "нитки"   Місяць Сонце




я неймовірно подячний за ці всі моменти
мені якось пощастило
вочевидь

із тим, що читачі прийняли це все якось правдиво
і з Вашими доповненнями
що ще потрібно авторові?

тим більше, коли сам автор не до кінця збагнув
хоча вже скоро 20 років як пройшло

яким чином це все працює

я міркую, що павук, котрий витягує зі себе
нитки, котрі зв'язуються у сіть, мережу, павутиння
котре є ним самим по суті
і котре може доставити йому поживу
будь-коли

може бути символом о чому би і не надії
надія не помирає
помирає будь-що іще

а павутиння надії бринить якось
комічно, трагікомічно, саркастично, сардонічно

у цім якби початок і кінець поезії
біль і розрада, навіть якщо вони запізнілі
і начебто закинуті давно
бо вони суть павук/автор/суб'єкт

хіба ні?
1   ...   209   210   211   212   213