Твоє тепло відчулось в серці,
Про тебе думав - так і жив.
Мої слова у двох відерцях,
Які у чашку знову лив.

Мені даруєш ті хвилини,
Коли говориш - світ мов спить.
Твій голос ніжний знову лине,
Тоді я дійсно хочу жить.

У неті якось подружились,
Спочатку були лиш слова.
Два серця гучно колотились,
Тепер історія нова.

Цвітуть дерева у садочку,
Трава наспівує: "Краса...".
Кружлять від вітру пелюсточки.
В житті, ти, біла полоса.

Ти йдеш стежиною надії,
Уста солодші від малин.
Тобою стали мої мрії,
Не міг я стримати сльозин...

Мінялись дні новимим днями,
Мінявся погляд на життя.
В душі лишились чорні плями,
І знову час для каяття.

Той світ, де я ще був учора
В майбутнє погляду не мав.
Тепер підкорював я гори,
Бо знов любив і віру мав.

Лиш кілька слів змінили настрій,
З"явилась посмішка моя.
Ти можеш серце знову вкрасти,
Бо краще "ми", ніж "ти" і "я".

Підкреслю обліки надії,
Пройдуся знову під дощем,
Малюю віршами я мрії -
Усе нагадує едем.

Я був самотній перехожий,
Стояв у темряві один.
Проходив день за днем негожий,
Життя крутилося, як млин.

У серці холодом майнуло,
В душі нападав смутку сніг,
Але мене щось повернуло -
Побачив я свій оберіг.

З-за хмари сонечко вказалось,
Усмішку втримати не міг.
Промінням своїм ніжно гралось,
Що аж розтанув всюди сніг.

Тебе не знав я, навіть ще не бачив.
Поняти важко хто ти є насправді.
Твій образ на малюнках знов маячив,
А ти була загадкою і справді.

В емейлі ми мінялися словами,
Сміялись в інтернеті й сумували,
Але стіна стояла поміж нами,
Та ми стіну щодня разом ламали.

Здається, все прекрасно, слів немає.
Зірки на небі, місяць не знайти.
Я йду по небу - ангел там літає,
Та не розгледів, може ангел, ти?!

Летять лелеки, як і мої мрії,
Між хмарами ширяють щодоби.
Та майже не залишилось надії,
Якби не очі ті, якби, якби...

Твій погляд знову бачив мою душу,
Два лазери сканують все життя.
Тебе побачить хоч на хвильку мушу,
Бо ти іскринка щастя і буття.

Кругом туман і темрява надворі,
А твої очі ніби світлячки.
Я пригорну і скажу тихо "sorry",
І ми запалим радості свічки.

Проснусь я ранком, знов згадаю сни.
Звучала пісня, та затихли ноти.
У тебе погляд пізньої весни,
Давай зустрінемось, якщо не проти?

Ти не дзвониш – я мовчу,
Математику я вчу
І про тебе знов мовчу,
І не як тоді: кричу.
І за це не раз плачу.

В тебе погляд, як перлина,
Губи кращі, ніж малина.
Я без тебе ні хвилини,
Моє серце небом лине,
А без тебе я загину.

Ти далеко – я скучаю,
Де подітися не знаю,
Твоє ім’я знов згадаю,
І про тебе я співаю,
Бо тебе, повір, кохаю.

Матусю-мамо, Ви для мене сонце,
Що дбає ласкою й теплом свої.
Я Вас люблю, матусю, усім серцем.
Ви – найдорожче у житті моїм!

Вам віддам усе на світі,
За Вас на край Землі піду,
І хоч десь буду я далеко,
До Вас матусенько прийду.

Матусю-матінко моя,
Я не забуду ці слова,
Бо Ви для мене лиш одна –
Єдина в світі теплота.

2004 рік

Летіть мрії мої любі
За високії Карпати,
У прекрасні ті країни –
Людям смутку там не знати.

Ви летіть, летіть далеко,
Щоби вас вже не згадати,
Бо однаково для мене
Щастя треба позичати.

Щастя треба позичати
У людей, в людей багатих,
В тих, які живуть в достатках,
Що лиш смуток мають в гадках.


Але щастя – це не річ,
Яку купиш в магазині,
Бо щасливі можуть бути
Усі люди, що є нині.

2005 рік

Спокійна ніч могла би бути,
Якщо тебе б я міг забути
І тового голосу не чути.
Усе в минуле повернути
Й дитинства мить ще раз ковтнути.

Я першу зустріч ту згадаю
Й слова знайомства пам"ятаю,
Тебе про щось я запитаю,
Чарівних слів твоїх чекаю,
Бо ти найкраща - я це знаю!

Спокійно ти відповідаєш,
Мене про щось ще запитаєш,
Хоч і мене чуть-чуть лиш знаєш,
Та всі проблеми розділяєш,
Мені життя ти довіряєш.

Спокійна ніч могла би бути,
Та я не хочу все забути,
Твій голос знов бажаю чути,
З тобою світ перевернути
Й до себе ніжно пригорнути.

Замріяна ти перед зоряним небом,
Замріяний я, але десь в далині.
Ти бачиш любов, та далеко від себе,
Чекаєш на принца на білім коні.

Мені не багато для щастя потрібно,
Життя все-одно якось я проживу,
Але якщо ти мені пишеш постійно,
То серцем й душею по небу пливу.

Я знаю, що мрії твої, ніби казка,
Я знаю, що ти головна героїня.
На балі вечірнім одягнеш ти маску,
Але і без маски, ти наче богиня.

Ідеш ти по вулиці, бачиш - дзвіночок.
Це я залишив, щоб його ти знайшла.
Для мене він був, ніби щастя віночок,
Для тебе - це знак, щоб до мене
прийшла.

Не знаю чи мріям моїм є надія,
Не знаю чи принцом я буду колись.
Нехай всі ці мрії вітром розвіє,
Але щоб вони із любов"ю неслись!!!

У трьох словах багато не напишеш.
Як голос мертвий - серце ще живе.
Життя іде - ніхто не може знати,
Коли кохання знову оживе.

Я був не той, коли тебе не знав ще,
На світі я хотів одну знайти,
Але за тебе не знайду я кращу,
Бо цілий світ для мене тільки ти.

Твій голос дарував натхнення.
Воно вливалось знов у вірші.
Мені не було вже спасення,
І день за днем ставало гірше.

Хоч може разом не судилось бути.
Ти може знаєш - я не знаю.
Але три слова важко ті забути:
(......), я тебе кохаю!