Оксана Пухонська (1988)
Амазонка, яка пише вірші...
* * *
Поміж містами і містиками –
Свідки півмиру, піввідчаю –
Ті, що шукають свій рідний дім
В окопах століття космічного..
Ідуть до багать погашених,
Нові прометеї за іскрами,
А людям не треба світла вже,
А людям не треба істини…
По дантових колах під кулями
Із генами страху врощеними,
Цей світ тільки розсутулиться
У їхніх прощаннях і прощеннях.
Між болем і хлібом – таїна…
Месії одного не вистачить.
Півдіти, піввоїни,
Піввійна…
...З ребра Його досі кров ячить.
Вмирають по черзі,стоячи,
Всесвіт зализує стигми…
А втім,
Ти
Упокой їх со святими,
Коли прийдеш у царствії Твоїм.