у мереживі доль
перехресті світів
я зустріла тебе
і мене ти зустрів
не хвилини віки
ми рука до руки
ми рука до руки

я впізнала тебе
і мене ти впізнав
я жадала тебе
і мене ти жадав
не хвилини віки
ми рука до руки
ми рука до руки

воно сталось-таки
найдивніше із див
я любила тебе
і мене ти любив
не хвилини віки
ми рука до руки
ми рука до руки

26.04.2010

Невлучним став хлопчисько з луком.
Куди він цілить, що за псих?
Здавалося - день-два розлуки,
І вся любов зійде на пси...

Кусючі жарти, злива поцілунків,
Лукавий погляд з-під брови -
У нас любов усміхнена пустунка
Із серцем сивої сови.

Календи…Кліо…Клеопатра…
Кларнети…клумби…Колізей.
Іще димить гуцульська ватра,
Але богів здали в музей...

Крамола. Кривда. Криводушшя.
Корида. Кредо. Карнавал.
Відкрий секрет — я знати мушу!—
Життя — дорога…чи вокзал?

Гортає небо хмар конспекти,
Щоб здати заліки з дощів.
Проходить осінь по проспекту
У незастібнутім плащі...

2007

Спека густа, мов домашня сметана.
Я у ній - в'язну, я у ній - тану.
Лишаю позаду підошви сандалів,
Молюся на вітер і дибаю далі...

11.06.2009

коли ти приходиш у сни,
з яких мене будять...
немає в тобі вини,
і сивини немає в тебе.
я буду.
ти будеш.
і - небо.

30.09.2009

Заснуло врешті місто,
Заснули тисячі доріг.
Зминаю циферблата тісто –
Спинився часу біг.

В моїх очах немає сну.
У грудях зупинилось серце.
Мене залишили одну,
І я розбилася мов скельце.

Минула північ. Сон мій заблукав.
Лукавий місяць смикає фіранку.
На кухні кавник хлипає в рукав,
Змітає віник рештки філіжанки.


На гущі днів наворожила дечого.
Тепер уже зненацька не заскочить
Те, що одного знудженого вечора
Мене ти скинеш, як тісну сорочку.

Тоді, коли так само серед тиші
Годинник третю битиме картаво,
Кирпатий місяць, ноги звісивши,
На підвіконні сяде і попросить кави…


2006 рік

Вчорашній сум уже не зодчий,
Торішні сутінки не мають сили.
А все ж твої - не карі - очі
Я знову в сни свої пустила.

А все ж твої не карі очі
Карбують днів моїх монети.
Я заплачуَ коли захочеш,
Ти зваж усе і брутто, й нетто...

2004 рік

Скрипуче ліжко, наче кінь,
Щодуху мчить в шаленому галопі...
А ніч, мов килим Пенелопи,
Напнуто від підлоги до бантин.

2005 рік

Я вперто збирала спогади.
Кожен спогад - як сувенір...
Тут були ми числа такого-то,
А тут – ні,
Тут ми зустрілися,
Там – обіймались.
Тут – поцілунок,
Там – бутерброд.
Тут промінилася щира радість,
Там скептично кривився рот...
Аж доки не стала колекція
Аж тріщати уже по швах...
Я можу читати лекції,
Як приходить усьому крах...
Він просто ішов назавжди.
Я заклякло стояла в юрмі.
Ще п´ядь.
Ще лікоть.
Ще сажень.
І став своїм ... мій.

2008 рік

а вітер гриви вирве вщент
у цих полів
і дощ укрив мене плащем
сказав
підем
та я втекла
бо ще тепла
мені не досить
і він у шибки
просить
просить
вийди
осінь

2002 рік

Думки-кочівники бродять степом,
Бояться заходити у слова.
А що, як несказане чорним крепом
Між нами навіки става?

Думки розхристані чинять допит,
І зирять скіфом, хоч ти кричи.
Питають: хто ми? Питають: хто ти?
А я відповісти не маю чим.


2001 рік