Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Роман Кудров (1975)



Художня проза
  1. ХОЧЕШ - ВІР, ХОЧЕШ ПЕРЕВІР (казочка для дітей від малого до старого)
    Було це за царя Панька, коли земля була така, що на кусень хліба намастиш – то й поснідав, з яблуньки смажених галушок натрусив – обід королівський, а на вечерю – з колодязя грибного киселю надоїш.
    Тож плавав собі Івасик Телесик у золотому човнику по тарілочці з медом, бо був він зовсім малий: плечима стелю підпирає, на голову замість шапки хмарку заломить.
    А рано-вранці, коли Солом’яний Бичок прокумкає, то ясне сонечко з нірки вистрибує, хвостиком за небо зачепиться – виси собі цілісінький день, красуйся. І виходить на подвір’я чоловік-господар, запрягає Пана Коцького та й на ярмарок їде: з печених яєчок ягняток продавати. А Коза Дереза господині поратися допомагає: як мишку зловить, принесе, об ноги треться, а коли, часом, незнайомий до обійстя посуне, вистрибне з-під стріхи, підлетить до чужинця – луска наїжачена, з очей іскри так і сиплять – та й замукає до нього: «Пі-пі-пі, клюну тебе у тім’я, летітиме з тебе пір’я».
    А тим часом їде чоловік на ярмарок: ні хмаринки не зачіпає, ні колесом трави не приминає, Пан Коцький копитами марш козацький вистукує, а підковки на сонці виблискують. Коли котиться назустріч Колобок: трава за ним так і горить, дерева до землі гнуться, звір-птиця у хащі ховається. І каже Колобок голосом, мов у вінницький казан поліном б’є:
    - Як відгадаєш мої загадки, то добра-багатства повні кишені насиплю, ще й у жменьку на додаток, а як ні – будеш мені три роки служити: моїх зайців плавати вчити, а город решетом поливати.
    Та й чоловік був не вчора народжений, тож примружив око й злякано відповідає:
    - А це часом не Курочка Ряба на чолі війська великого на санях суне-насуває.
    Як почув про це Колобок, і каже:
    - Не їж мене, добра людина, я тобі чарівний перстень дам: з руки на руку перекинеш, сто разів охнеш поки що-небудь таки зробить для тебе.
    Подумав чоловік: з поганої вівці хоч сала шмат, та й вдарили вони по руках.
    Коли це назустріч Вовчик-братик на Лисичці-сестричці скаче. Порівнявсь з чоловіком, привіталися, як куми рідні, почоломкалися, то ж розмова між ними:
    - А куди це ти поспішаєш, Сірий Сіроманцю?
    - Та свататися до царевої доньки, така красуня кажуть, як подивишся – і язика віднімає від краси дивної.
    - Хай щастить тобі, добрий молодець, як діток хреститимеш, клич за батька хрещеного.
    На тому і роз’їхалися.
    Скоро борщу сьорбати, а казку казати – не горобців побрехеньками дурити.
    І приїхав чоловік на ярмарок, став у ряд, де яєчками печеними торгують. І зібралося покупців сила-силенна, і торгуються між собою, ціну збивають та набавляють – аж у Києві дзвони гудуть. Коли плентається Хлопчик-Мізинчик і до господаря каже:
    - Як обіграєш мене у карти, то добрий виторг тобі буде, а як програєш, весь твій крам моїм буде.
    Здогадавсь чоловік, що то Ох кривий, але виду не подав, та й говорить:
    - Коли на те ласка ваша, то й бути по тому.
    Вже як сіли вони посеред ярмарку за столи дубові, шовковими рушниками застелені, і давай один одному карти підкидати. Чоловік підкине – бито, а Мізинчик кине – брати треба. Обіграв його Ох-Мізинчик, та упросив чоловік ще раз зіграти, а сам непомітно у карти плюнув-дунув і рукою над картами провів. І вже гра інша пішла: господар козиряє та козирем поганяє, а Ох-Мізинчик – цілу колоду назбирав. А люди сміються: дурень дурня у дурні пошив. Ох-Мізинчик спересердя луснув як мильна бульбашка.
    От зібрався чоловік додому їхати: отару гусей посеред себе гонить, табун свиней завертає, череду карасів окликає.
    А дома вже його дружина зустрічає, за руки білі веде, за столи королівські садовить, про все розпитує поважно. Чоловік розповідає, вуса накручує, а люди слухають, роти роззявляють… та й ви, часом, серед них себе не бачили?

    22/11-2009


    Прокоментувати
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка 3