- Настоящая любовь… Какая она? Есть ли на самом деле такое чувство, которое при уходе из жизни одного человека, полностью ломает жизнь другому. Да-да, примерно как лебеди. Это зависит от человека, от его мнительности и чувствительности или все же такая любовь отличается от обычной, как узнать, как именно любишь ты?

- Так вот, что тебя волнует, спросил Артем, глядя на свою подругу, я бы сказал, что буду любить тебя вечно, но ты не поверишь, так как это не доказуемо. Я бы сказал, что буду любить тебя до конца своих дней, даже если наши пути разойдутся, но ты слишком логична и скажешь, что до конца дней еще так далеко и разойдутся ли наши пути неизвестно.

- А чисто гипотетически, ты веришь в такую любовь?

- Да, верю, я люблю тебя именно такой любовью и не потому, что я слишком чувствителен, а потому что люблю именно тебя.

- А я считаю, что это глупости, слишком уж много «безнадежно» влюбленных оправляются и забывают предмет своего воздыхания, находят новый, а то и не один…

Она не знала, что это был последний ее разговор с Артемом, он ушел, ушел не от нее, а из жизни. А что она? Она больше никогда не задавала вопросов о существовании вечной любви. Через 10 лет после трагедии, положив новые цветы на могилу Артема, она как в первый раз расплакалась, а потом сидела и гладя землю думала, когда же закончится ее вечность?

На місяці сидів маленький принц і, перегортаючи в своїй уяві світ догори ногами, зтворював нові сузірря. От з’явився сяючий пухнастий кролик, Чумацький шлях почав текти аж до великої коробки з печивом, а Стрілець поєднався з раком і вийшов такий собі образ сучасного Робіна Гуда, а що по телевізору постійно говорять про зріст рівня води в Мировому океані – треба запасатися жабрами. Але годинник пробив 18 років і він прокинувся у зовсім незнайомому дорослому світі вічно похмурих дорослих дітей, які дуже заклопотані, мало посміхаються, а ноги так міцно приросли до сірого асфальту, що крила просто відвалилися за непотребою.
Виявилося, що у людей є лише 2, але дуже великі проблеми – гроші та кохання, а все інше є побічними несунітницямі, що виникають на грунті цих двох глобальних проблем.
Основний склад мозку людини: проблема – шлях вирішення, проблема – шлях вирішення… І як ще лікарі не можуть зрозуміти яку саме інформацію зберігає більша його частина. Але це не суттєво, повернемося краще до першої глобальної проблеми.
Гроші….гроші….гроші….їх завжди замало і абсолютно усім. Одні загрібають їх лопатами і весь світ перетворюється для них на зелене світло баксів, а інші не знають чим годувати своїх дітей. Але світ простий до геніальності – першим не треба брати більше, ніж можуть потратити, тоді і другим вистачить. Але у світі дорослих забагато нюансів-тому план по врятуванню голодних і знедолених не спрацьовує…
Друга проблема – кохання…. Очі розбігаються від кількості людей на вулицях. Кого б це мені обрати, а хто обере мене??? Як покупець у супермаркеті побутових пристроїв, а вибір полягає між функціональністю і надійністю. І це нічого, що справжнє кохання ходить десь поруч, потім відшукається. Що? Не відшукалося? Нічого – сила звички все виправить. Коротше другий дитячий план по чеканню попелюшок, принців і коней теж себе не виправдав.
Тому він вирішив шукати щастя у дружбі, але виявилося, що багато друзів не буває, а жіночої, як такої, взагалі не існує. Ну хоч тут пощастило. Він був хлопцем…
Маленький принц став самотнім письменником дитячих історій та казок. А коли стрілка годинника опинилася на цифрі 39, він підвів оченята вгору, в останній раз оцінюючи красу неба з сірого асфальту та знову поліз на місяць
Про таких людей часто говорять: «Мрійник, вони згорають також швидко, як і зорі на які дивляться» Але зорі живуть в віках…..

Он видел в ее глазах море, она же была всепоглощающей пустотой этой безграничной водной синевы и только линия горизонта не давала ей выплеснуться за край света...
Он не представлял жизни без нее, она была слишком высоко,чтобы это заметить...
Он был готов бросить весь мир к ее ногам, она предпочитала жить в иной Вселенной...
Он нашел более близкое и приветливое солнце,она поняла,что не всегда лучше поздно,чем никогда...
Он умер старым и счастливым...
Она узнала что жизнь без него,как вечность,но лишенная всякого смысла и улетела при первой же возможности из этого пропитанного солью мира...