Час так летить стрiнким потоком,
Картинки днiв летять за ним,
Учора бачив я дитинство,
Сьогоднi наче посивiв.

Зi сходом сонця обiймався,
З заходом зовсiм навпаки,
З людьми привiтно я вiтався,
Чи не вiтався взагалi.

Iз натовпу, хтось тисне руку,
Чи то не тиснув, а тягнув
Як ворога свого народу,
Як злодiя усiх часiв.

Звикли дивитися у гору,
А, що за сила в нас самих?
Чи може, добре вам ходити
Придуркуватим по землi.

Учора в радощах плекався,
Весь день сьогоднi в самотi,
Одне життя, моє багатство
Хто зна, що завтра буде з ним.
***

Пронизаний іглою світ.
Замість повітря - купа диму,
У дзеркалі відбиток гніву,
А замість розуму – протез.
Таким зображує життя,
Ота страшенно злая сила,
Що молодь нашу погубила
І винесла її в сміття.

Хай в очах запалає вогонь,
І дух тіло підірве з землі,
Воля стисне в руках прапори
І відчує народне тепло.
Піднімайся!.. на крилах вітри
Принесуть в кожне серце любов.
Роздери ці кайдани міцні,
І здобудь перемогу над злом.
Україно!

Бачу дух тіло рве, із сторіч
Закликає йти на боротьбу.
Щоб гордились за нас ті діди,
Дні яких закінчились в бою.
Підіймайся! - моя дорога.
Визволяйся моя непокоро.
Запали у наших серцях
Віру в те, що дано нам від Бога.
Україно!

В далеч степу твого прокричу:
"єдина, одна, нероздільна!"
До твоєї землі припаду
І в обіймах за тебе зрадію.
Підіймайся! - велика країно,
Визволяйся з важкого ярма.
Будеш вічною славою мила.
Хочу бачити силу добра.
Україно!
***

Закон, порядок,рiвноправнiсть.
Та не в сучасному життi,
Зажерлi б'ються на майданах
Та ледве дихає народ.

Людей купують, продають
I непомiтно убивають,
Тихесенько собi гниють
Вiд хiмii яку вливають
Секретним способом в їду.

Її таку нам продають, а ми
Купуем, терпим, бачим,
I помираючи мовчим,
А якийсь жид на цьому горi
Купу грошей заробив.

Та що це дiється скажiть?
Що це ми в свiтi наробили?
Самi себе закатували,
Самi себе похоронили.

В палац богiв злетiлись душi,
Покою їм нiде нема.
Лiзли крiзь вiкна, огорожу,
Убогий свiт той проклинать.

Та всi вони навiки павшi,-
Це тi, що кривдили людей,
Скупi, лукавi i ледащi
Колись, що розп'яли Христа.

В богiв просили дати волю,
Та свiт померлих iзмiнить,
Щоб подолати силу, волю,
Щоб рiвноправiя зробить.

Недалеко десь у горах
У вiчнiм спокої душi,
Гуляли воїни-герої - це тi,
Що билися колись,
І були вiрнi свому слову,

Хоробрi, мужнi, тих, що скрiзь
Кiстки лежать кругом i всюди,
Що не боялись з смертю жить,
Там вiчна пам'ять їм горить.

А тут вони зiбрались знову,
Та вже безсмертнiї, щасливi
Пiрують, пь'ють крепке вино,
I дивлячись на цих безродних
Обдертих, сiрих, невгомонних
Мовляють: " кожному своє ".

Пiдвiвся Зевс допивши пиво,
На зал весь лаявся, кричав,
I наказав отих нiкчемних,
Навiки в пеклi мордувать.

Був вибiр, вам давала доля,
Та ви спаскудили її,
А от бійців цiнує воля
За мужнiсть в їхньому життi.

Було щось моторошне в нiй
Страшне той правди було слово:
" Приречений тягар нести
Через життя своє убоге."

Не скоренi лихою долей,
Не зламані в концтаборах,
Вестимуть цiлi поколiння
З усяким гнiтом на борьбу.

У рiднiм краї завжди взнають
I люблять тут iм'я твоє,
Ти серед мученикiв в рядi
До боротьби ведеш мене.

Так бийте, рвiть, рубiть кайдани
Доки дух iще не вмер,
За велику Україну.
За батьків і за дітей!

Лунає пісня українська
І степ широкий ожива,
Стрибає в змочених чоботях
На пів простуджена весна.

Цвітуть і ягоди і трави,
Під музу стелеться земля
Стежками в'ється і співає.
До неї тягнуться луга.

Стоїть замріяна калина
І коси стеле у вікно,
Старий Дніпро набрався сили
І дзвін по хвилях понесло.

Причарувалася долина.
І бджіл мільйони загуло,
І полетіли наче діти
На материнськеє крило.

Лунає пісня українська,
У кожну хату шле любов,
Як кожному до серця мати
Дарує спокій і тепло.

Люблю я тебе Україно!
Вічна земля молода,
За тебе піду до загину
Без тебе не має життя.

Вже час нам брати розумітись,
Немає назад вороття.
Одна в нас родина і віра,
Ми разом – єдина сім'я.

Упавших борців буде слава,
Вести до намічених мрій,
І вірність до своєї держави
Хай буде законом для всіх.

Вже досить руїн і на правду
Дивитись очима сусідів.
Не знаю я кращу країну
І мову її солов’їну!

Люблю я тебе Україно!
Вічна земля молода,
За тебе піду до загину,
Без тебе не має життя…