Скільки тем для розмови,
А ти мовчиш,
Скільки вільного часу,
А ти знову біжиш,
Скільки ласки й кохання,
А ти не береш....
Скільки ночей без тебе,
А ти й лік не ведеш...
Скільки жінок на світі
А ти мучиш її,
Скільки радості й світла,
А ти десь в темноті....
Скільки весен пройшло,
А ти не навчився цінити...
Скільки було їх в тебе,
А ти не вмів їх любити.

Погано, наче осені без жовтого листка,
Не добре, мов зимі без снігу,
Сумно – це ж, як літу без тепла
Й прикро так, як веснам без їх цвіту.


Та це ж сьогодні тільки,
Завтра ти встаєш з весною
І розум з серцем
в дружбі між собою.

Пройде відрізок часу
за стрілкою малою
І ти цвітеш так гарно,
як все цвіте весною.

А чуєш, вже і літом затягнуло
Й тепло пульсує в кожній клітці тіла.
В обід ти ще сама
туди-сюди побігла,
а ніч прийшла – і все, як ти хотіла.

Знов відлік часу…
І невгамовна стрілка дає тобі осінні ранки
І ти ідеш, а під ногами
У жовтих барвах вкриті тротуари

А дні за стрілкою вперед…
І знов біжиш,
А під ногами - біла скатертина
І розумієш, що зима прийшла
Та ще й така, як ти колись хотіла…