У мріях я літаю птахом,
Посеред синьо витих хмар.
На землю споглядаю з страхом.
Лиш серце радує мій храм.

Стоїть понурий, старовинний.
Він споглядає на людей,
І шепче їм я тут єдиний
Хоч хтось, колись сюди прийде?

Теплом й любов’ю наливаюсь
Тоді лише, коли молитва
Звучить в мені, я нею упиваюсь.
Молитва ваша, ваше ж серце гріє.

Відкриті двері цього храму
Та люду там чомусь нема.
Я полетіла поза хмару,
Щоб ще побачити дива.

Будинки, суєта навколо.
Усі спішать, збивають з ніг.
Куди ви йдете і для чого,
І не шукайте земних втіх.

Бо доля кожного написана давно.
Хоч як крути, куди не йди,
Але нашкрябало перо
Дорогу кожному в житті.

Минула шумне місто,
Розкинулось мале село,
А мешканцям села не тісно.
Так завжди буде і було.

Вони купаються в природі
Хоча не помічають це
Працюють тяжко на городі
Та біднота усіх гризе.

Пробігли хлопчик із дівчиськом
У ліс погнали весело корови,
А в полі соловейко свистом
Перераховує снопи.

Моє пташине серце раде,
Що побувало в цих краях.
Ось тільки сумно стає часом,
Що я літаю тільки в снах.

Чи знаєш ти чого вартує правда?!?
Чи знаєш ти яка п’янка брехня?!?
Чи знаєш ти прокинешся чи з ранку?!?
Чи знаєш ти хто ти, хто я?!?

Чи знають люди про чужі нещастя,
Чи лиш живуть своїм життям?!?
Чи знаєш ти в чім полягає справжнє щастя?!?
Чи поринаєш часом в забуття?!?

Зірки на небі розказали б правду,
Але не кожен може читати їхні послання,
Тому вже дочекавшись ранку,
Тебе чекає ще одна брехня.