Надеваю наушники слепо

втягиваю грудью фимиам

Я выгляжу всецело нелепо

Будто бы здесь я не своя



Не для этого мира, не в этой вселенной

Заблудала судьба и назад нет пути

И во всей этой жизни приторно-бренной

Мне бы дожить всего до тридцати



Мы не знаем как сюда попали

И вполне неизвестно когда уйдём

После долгих часов печали

Находим выход и думаем, что переживём



Перестроим мосты ранним утром

И тогда откроются наши глаза

Ведь мы так отчаянно и необдуманно

Разбиваем чьи-то сердца



Забываю…открываю глаза с улыбкой

Ставлю свечку и поднимаюсь с пола

Знаете, ничего не бывает вечно

Так запомните вашу жизнь надолго



Не жалейте о сделанном

И не плачьте об утраченном

Если было ваше – вернёться

Если нет – то значит так и надо



Но не теряйте того, что дорого

Даже если кажется, что не время

И если к вам со всей душою

Не обламайте крылья вере



Выходя из храма я оборачиваюсь

Что бы попрощаться с ним на много лет

Ты только назад возвращайся

Я буду ждать, любимый мой человек

(2010)

Грає пісня Океану Ельзи
Не питай, а я і не питала.
Грає музика та не твоя,
А я млію - я ж жива!

Просто, дуже просто мені.
Тобі важко заснути зі мною,
Одягнутися після вечері
і піти до себе додому.

Я ніхто, а ти щось,
Щось мені невідоме
Ти питаєш мене, хтось
може знає де ти, моя доле?

Де я без тебе стрічаю зиму?
Де мені краще зібратись з думками?
Ти мене не лишив саму,
Ти і не мав мене ніколи.

Доля мене не знає
Ніколи і я не знала її -
Все, що я зараз маю
Ось ці сумні пісні

І я простягаю долоні
Шукаю у темряві тебе -
Тепер мої ночі солоні
Наповнені цукром твоїм

Не бачу, але маю надію
Я слухаю і засинаю
В твої думки я поринаю
Хоча, про них, скоріш за все, не знаю..

Нарешті вірою своєю, серцем теплим
Я поринаю у твій погляд.
Скажи мій любий янголе мені
Як довго ще чекати, що би бути поряд?