Все важче ниють старі рани,
Болять від грубих часто фраз,
Живуть на світі ветерани
Посеред нас, посеред нас.

Їм сняться фронтові дороги,
Сліпих атак шалений шквал,
Чужих земель чужі пороги
І Перемоги світлий бал.

Їм від життя так мало треба -
Скільки відпущено ще літ,
Аби світило сонце в небі
Та рідше – пару теплих слів.

Через роки бої минулі
То міни рвуть, а то фугас,
До наших днів шалені кулі
Знаходять їх посеред нас.

Нехай Господь пребуде з нами,
Воздасть по справах і вині,
Ідуть в колонах ветерани
Непереможені в війні.

І грають золотом медалі,
Торкають душу за живе,
Живуть вони - і в нас надалі
Непереможний дух живе.

І є традиція прадавня
Всіх пом’янути при вині,
Щороку на 9 Травня
Вклонімось павшим на війні.

У нас свої перестороги
І перевали не малі,
Та в день великий Перемоги
Живим вклонімось до землі.

Ще не всі оркестри
Відіграли марші,
І не всі на рейди
Стали кораблі,
Перемоги чесні,
Покоління старші,
І герої справжні,
Що в сирій землі.

Ще лікують рани,
Часто непомітні
Серед буднів сірих,-
Кожному своє,
Наші ветерани,
Просто люди літні,
Стільки літ на віру
Їм Господь дає.

Мало хто почує
Ті малі потреби,
Наковтались лиха
Впоперек і вхресть,
Десь в світах ночує,
Може й просто неба,
Непомітна й тиха
Їх висока честь.

Ветерани, ветерани,
Ордени й медалі,
Вже зажили старі рани,
А болять і далі.

Відзиваються у серці
Як свинець гарячий,
Знову ранять душу черствість
І людська невдячність.

Не чекають, не попросять,
Горді, без гордині,
Біль утрати в серці носять
Від війни до нині.

Форма, планка з орденами
Вже не для параду,
В буднях всі забуті нами
Бранці Ленінграду.

В кітеля старенькі вбрані,
Сповнені покути
Йдуть в колонах ветерани
Як батьки забуті.

Коли розпечене каміння
І на зубах сухий пісок,
Здається є одне спасіння –
Водиці чистої ковток.

Коли ж і дихати так трудно,
Що кров пульсує у висок,-
Так хочеться на повні груди
Повітря чистого ковток.

Коли ж плетуть постійно змову:
Покровоточить - заживе,
На нашу зазіхають мову,
Аби достати за живе,-

Вже не марна нам ця розмова,
Лиш неживому не болить,
Так хочеться почути слово
Ще більше, ніж на світі жить.

Не просим в Бога при нагоді
Масний шматок і без кісток,
А просим волі і свободи
І слова чистого ковток.

03.04.2010