самотні голі стіни... за вікном життя.
таке повсякденне
стіни бачать і чують, хоча
пам'ятають не мене

жорстоко-солодкий день сьогодні
і ніч без прикрас
ми з тобою жахливо голодні,
і ковтаємо нас

на жорстокому таймері- двадцять чотири
хто придумав таку добу???!!!
мені мало себе з тобою,
а ти не скоро скажеш "прийду"

не залишиш, але поїдеш,
тобі мало тебе зі мною,
не залишу, але залишусь
одна... ні, не одна!!! з собою.

чрм ці вікна рентгеном ретельно
мою душу знову досліджують???
я ж лише так, перехожа, напевно,
лише затримала погляд невпевнений