нікому не можу віддати
себе котра здатна кохати
казки молитви колискові
уламки старої любові
дірявий на вітрові светер
біжу вже котрий кілометр
від власної суті втікаю
бо вже не горю не кохаю...

нас поєднало так багато
під сонцем і рясним дощем
і кожен день - був справжнє свято,
а зараз - тільки серця щем…

Я стану солодкою мармолядою,
щоб ти мене скуштував;
я стану найбільшою в світі принадою,
щоб ти мене всюди шукав;
я стану ласкавим травневим сонечком,
щоб ти мене завжди чекав;
я стану пухнастим сіреньким котиком,
щоб ти мене завжди кохав...

до мене прийшло Кохання
закрило книжки і конспекти
і зруйнувало вчорашні
всі плани мої і проекти
Кохання всміхнулося мило -
сказало :"Давай погуляєм.
А потім зайдемо до мене
і я пригощу тебе чаєм…"
о, який же цей чай солодкий
і солодкі кохання муки…
а у мого коханого хлопця
такі ніжні і теплі руки…

Коли шукаєш ти любов,
вона чомусь не йде
і жодна з тисячі доріг
до неї не веде
коли ж, забувши про усе,
пірнеш в турботи дня,
вона нечутно так прийде
неначе кошеня…

тільки Ти розвієш в серці тугу
тільки Ти в душі загасиш біль
тільки Ти в житті мені був другом
я Тебе чекаю звідусіль
Твої очі сповнені бажання
Твої руки сповнені тепла
Ти це усвідомлення кохання
Ти це усвідомлення добра
через втрати через біль розлуки
через все судилось нам пройти
витерпівши всі можливі муки
хочу всеодно тебе знайти
крізь роки назустріч у обійми
кинемось як в річку стрімголов
ти і я нарешті зрозуміли
те що нарекли колись любов.

кімнатне сонце над головою
в ногах годинник шматує час
не доторкнутись тобі рукою
до слів що сказані вже не раз
пірнувши в чистий потік любові
вершину мудрості осягнеш
зелені очі чи волошкові
крізь простір серце до них ведеш

Занотовує память
голос дощу
гуркотіння коліс потягу,
силуети будинків,
твоє "люблю"...
терпкий дотик
нічного протягу...
десь годинник розбив
на уламки час,
вже весна докучає холоду...
До сердець долинає
старенький джаз
крізь тонку павутинку
погляду.

Під ногами у мене Сонце -
Я стою на березі моря...
Мабуть, стану на вуха і буде -
все навпаки... навпаки...

Я чекала тепле літо,
а прийшла зима...
Я писала добру пісню,
але вийшла зла...
Я хотіла малювати -
пензлика нема,
Щось хотіла розказати -
висохли слова...

Там де Сонце цілує квіти
там пахне небо огірками
втікають зорі
спішать горіти
нитки холодні
беруть руками
достиглі вишні
шукають землю
трава сховала
сухе коріння
розріжуть очі
безодню темну
в судинах крові
твого тремтіння
зникають тіні
іржавим пилом
вкривають миті
поверхню світу
Ти любиш небо
що пахне милом
я ж розціловані
Сонцем квіти.