Лезо Вічного Смуту
Блукала в пiтьмi
Свiт сонця шукала.
Не бачилa прiрви
Та й у неї я впала.
В бездоння печалю,
Скорботи кубло…
О, Свiтло Кохання
В менi що жило!
Чом покинуло мене,
Залишивши нiж,
Наче в цьому е вихiд.
“Мовчи! Тiльки рiж
Свое тiло змертвiле,
що не чує вже болю.”
Так казало Кохання,
Втекло що наволю.
Солодко промовляло,
В келих сипало труту,
Та й по венах водило
ЛЕЗО ВIЧНОГО СМУТУ.
30.06.03
Коментарі (2)
Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --