Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Оксана Бодня (1984)

Рубрики


Огляди

  1. Лезо Вічного Смуту
    Блукала в пiтьмi
    Свiт сонця шукала.
    Не бачилa прiрви
    Та й у неї я впала.
    В бездоння печалю,
    Скорботи кубло…
    О, Свiтло Кохання
    В менi що жило!
    Чом покинуло мене,
    Залишивши нiж,
    Наче в цьому е вихiд.
    “Мовчи! Тiльки рiж
    Свое тiло змертвiле,
    що не чує вже болю.”
    Так казало Кохання,
    Втекло що наволю.
    Солодко промовляло,
    В келих сипало труту,
    Та й по венах водило
    ЛЕЗО ВIЧНОГО СМУТУ.

    30.06.03



    Коментарі (2)
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  2. Why?
    Why sounds the silence in my heart?
    Why knocks that Pain into my soul?
    And why Eternal Fear rises
    From dark abyss, my dream is stolen?
    Why passionate searching rules again
    And why this night I’m as in jail?
    Why the Sunrise leaves me alone
    And The Dream’s Shadow takes along?
    Why find in myself Empty Hole?
    Why none of dream lives in my heart?
    Why soul immortal dies in spring?
    No answer…Silence’s swallowed
    my last scream…

    02.03.05



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  3. ALAS
    Alas! I see my dying dreams
    I feel as my heart poisoned screams
    I see the Mask upon my foe.
    I stand again in front of Door…
    Where it will take me, that strange Road?
    Maybe to weapon I must load…
    …To load the gun, then shoot and shoot
    Oh! How is warming blood my foot!!!
    No pain, no fear in eyes of glass
    So why I’m here? I live? Alas!
    Exist for what? Exist…but why?
    No answer, just your truth will lie.
    …The Wall, again, again…Again!!!
    And shadows walking through the rain
    The Kiss of salt, the Tear of sweet.
    …I hear the noise…
    It’s my heart…beat…

    31.03.03



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

  1. Тишина
    Молчанье дышало прерывисто
    Во тьме, освещенной луною
    Молчанье любило ненавистью
    Крича, предавалось покою.
    Молчанье летало в пропасти
    Со сломанным крылом
    По широкой нити тонкости
    Шло разорванным звеном.
    Затаилось в скрежете ржавчины,
    Но запело на Дикой Земле
    Подустало Молчанье держать в себе
    То, что было всегда вовне…

    23.10.05



    Прокоментувати
    Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --