Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Наталя Дитиняк (1985)
...Писала, спасала себя,
а думала, что - человечество.
Р.Казакова

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Наталя Дитиняк, [ 2009-08-17 09:29:36 ],
на сторінці поезії     "Ельфійський Апокриф"   Дитиняк Наталя


Вона:
Дай крила, ноче! Звий мене туманом,
дай розчинитись в мареві омани.
Лише на мить, приспавши пильність долі,
впійматись дай в солодку клітку волі.
Коментатор Галантний Маньєрист, [ 2009-08-17 12:03:25 ],
на сторінці поезії     "Ельфійський Апокриф"   Дитиняк Наталя


Ніч:
Бери.
І розправляй.
Тобі пасують крила.
Ось і рука моя, - тремти, бо ти злетіла.
Гляди, пітьма внизу, - внизу, а не довкола,
І так до обрію, де твердь сполум’яніла.

А ще вогні багать, і скорбна баркарола,
і ворушіння тьми, яка давно зборола
великих і малих, одважних і не дуже,
І страх, яка легка
ти, відчайдухо гола...
Коментатор Юлія Фульмес, [ 2009-08-17 18:51:18 ],
на сторінці поезії     "...Відданість"   Дитиняк Наталя

ех, коротко, але так хороше!
Коментатор Ондо Линдэ, [ 2009-08-17 20:19:29 ],
на сторінці поезії     "...Відданість"   Дитиняк Наталя

ты настолько верен себе, насколько ты можешь быть (не - хочешь:)?
+1:)
Коментатор Наталя Дитиняк, [ 2009-08-18 09:04:28 ],
на сторінці поезії     "...Відданість"   Дитиняк Наталя

Дякую, Юлю.
Коментатор Наталя Дитиняк, [ 2009-08-18 09:07:16 ],
на сторінці поезії     "...Відданість"   Дитиняк Наталя

хотіти-могти - цікаві речі...
думаю, якщо ти можеш бути максимально вірним собі, то тоді ти маєш певний простір для вибору хочеш-не хочеш :)
Коментатор Наталя Дитиняк, [ 2009-08-18 09:08:25 ],
на сторінці поезії     "Ельфійський Апокриф"   Дитиняк Наталя


Вона:
Пітьма мене повільно відпускає…
А одіж – тінь, в якій себе ховаю.
До крил найбільше личить нагота –
первинна сутність, чиста і проста.
Коментатор Редакція Майстерень, [ 2009-08-18 10:46:26 ],
на сторінці поезії     "...Відданість"   Дитиняк Наталя

Наталю, здається з назвою все стало на свої місця.
Мене вражає те, як ви "абстрактно" вирішили образотворчу частину композиції.
Абстрактно в лапках, тому що насправді не абстрактно у сенсі "далеко від реальності", абстрактно в сенсі, що не на першому плані, і навіть не на другому, ви формуєте дійство.
Тобто йдеться про вибудову гармонії на достатньо дальніх планах, які легше уявити, аніж побачити, почути, і які вимагають практики душі, а не тіла...
Коментатор Наталя Дитиняк, [ 2009-08-18 10:50:51 ],
на сторінці поезії     "...Відданість"   Дитиняк Наталя

"практики душі" - гарно звучить.
Щиро дякую Вам за підказки :)
Коментатор Галантний Маньєрист, [ 2009-08-18 20:28:11 ],
на сторінці поезії     "Ельфійський Апокриф"   Дитиняк Наталя


Ніч:
І нагота твоя чудова, втіха мужу!
Та глянь отам-он, у саду, зриває ружу
коханець вмілий – линуть пелюстки під кроки,
красуню зваблює удавано байдужу.

А ну, до мене пригорнись. І мить, як роки!..
Поглянь тепер на ту дівчúну карооку -
краса зів’яла, у світи майнули діти,
вона одна у ліжку, де усі й пороки.

Самотньо унизу. Їм - ніде правди діти,
з бідою сам на сам до старості жевріти.
Не побажаю і тобі, прекрасна діво,
про змогу втрачену коли не будь жаліти.

І мить над вічністю!..
Вернулись ми - грайливо
твій онде кавалер із іншою – не диво?
Вони усі такі, їх змушує природа.
Зріднишся з ним? Чи летимо удаль сміливо?
Коментатор Наталя Дитиняк, [ 2009-08-19 14:44:21 ],
на сторінці поезії     "Ельфійський Апокриф"   Дитиняк Наталя


Вона:
А пам'ятаєш, як було з Ікаром?
Так і вони: самотність їхня – кара.
Вони в польоті бачать тільки цілі,
а не себе. І крила в них незрілі.
Злітають ввись, баласт не поскидавши,
і падають в пороки, надірвавшись.

А інша… Що ж, нехай їй ружі носить.
Вона земна. І крил вона не просить.
Коментатор Галантний Маньєрист, [ 2009-08-19 20:24:38 ],
на сторінці поезії     "Ельфійський Апокриф"   Дитиняк Наталя


Ніч (сміється):
Чи пам’ятаю я? Смішна ти, Поселянко.
Здається так тебе назвати мали, й п’янко
цвіло б ім’я твоє, а з ним ельфійська врода,
ти загубилась, я ж найшов тебе, коханко.

О спалахнула як. Зімкнула крила. Цнота!
Вже падала б, якби я не тримав – порода!
Ікар не з ваших був. А що таке пороки
відомо тій, якій невíдома свобода?

А що таке свобода жінки - пошук муки,
дослідження себе у пристрасті, розлуки
і злуки, відданість, душевна рівновага?
Гадаю ще незримі поруч Бога руки. :)

Свобода й крила, що я дав тобі. Навзаєм
я володітиму тобою - ночі раєм.
А вдень літатимеш одна, я не ревнивий.
Відтак на ложі хмарки постіль розстилаєм?
Коментатор Редакція Майстерень, [ 2009-08-22 10:43:28 ],
на сторінці твору     "***"   Дитиняк Наталя

Наталочко, а я ж оце згадав, де про вас чув.

Заодно і щиро вітаю вас із здобуттям "ПРЕМІЇ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА" за 2009 рік!

Але від цього ви не стали менш таємничою! :)
Коментатор Наталя Дитиняк, [ 2009-08-22 10:52:57 ],
на сторінці твору     "***"   Дитиняк Наталя

Щиро дякую за привітання... :)
Коментатор Редакція Майстерень, [ 2009-08-22 13:52:58 ],
на сторінці поезії     "Античність"   Дитиняк Наталя

Цікава спроба.
Коментатор Віталій Ткачук, [ 2009-08-22 15:25:04 ],
на сторінці поезії     "Заповнити..."   Дитиняк Наталя

Вміло переданий стан - так і уявляю Вас із горнятком на підвіконні)
Коментатор , [ 2009-08-22 16:17:14 ],
на сторінці поезії     "Заповнити..."   Дитиняк Наталя

Хороший вірш від хорошої авторки! мені до вподоби :)
Коментатор Наталя Дитиняк, [ 2009-08-22 17:26:17 ],
на сторінці поезії     "Заповнити..."   Дитиняк Наталя

Раджу й вам спробувати з горнятком - і на підвіконня. Вам сподобається :)
Дякую!
Коментатор Наталя Дитиняк, [ 2009-08-22 17:26:33 ],
на сторінці поезії     "Заповнити..."   Дитиняк Наталя

Дякую, Ганно :)
Коментатор Галантний Маньєрист, [ 2009-08-26 20:26:16 ],
на сторінці поезії     "Ельфійський Апокриф"   Дитиняк Наталя

ОРАКУЛ

Ніч:
...Як танцювала ти! До іскор у волоссі,
та ніжних рук ячання хижого, мов досі
ти воювала з тим, кому уже програла,
кому віддатися повинна би невдовзі.

О, танцювала як! І з листями кружляла,
І над слізьми своїх сестричок промовчала.
І шати падали твої, і ти нагою
над тим схилялася, чия прийшла навала.

Умри ж, о полководцю й магу, смертю злою!
За поневолення! Знеславлення з ганьбою,
за те, що раб наш учорашній - понад нами!
За все упийся вщерть мертвотною водою!

Та в очі глянула йому, в блакитні рани,
яким здавна явив Оракул помсту Панни,
і не змогла убити, бо себе сягнула,
і стільки невідомої колись нірвани...

Не підкорилася Богиня віщій долі,
і віддавалася ночі! Пристрасно доволі.
Так само, як і ти, кохана Поселянко,
та вже світанок, о поглянь, женці у полі.
1   2   3   4   5   6   7   8