"К какому берегу пристать?" -
раздумывала в речке лодка,
хотя сама уже была
она на левом, у березки.

А правый берег лишь смотрел,
печально головой кивая,
и тихо-тихо грустно пел:
"Иди ко мне, вернись, родная!"

И лодка сомневаться стала:
"А там ведь лучше, что же делать?".
Но возвращаться уж не стала,
а молча берегу запела:

"Ты нужен мне, оберег правый!"
Ты очень-очень сильно нужен,
но не могу я, я в печали,
уж левый берег стал мне мужем!"

2006

Тиша. Зорі. Смуток. Сум. Нудьга.
Ніч. Думки. Листочок. Ручка... Диво!
Ти живеш на світі не дарма,
якщо бачиш ніч таку вродливу!

Не частинка це доби, повір.
Це щось більше, вище, ширше неба.
Це не Всесвіт, не шалений звір,
а лиш ноти, зіграні для тебе!

2006

Ти з вітром розмовля по телефону
через вікно, в уявний мікрофон.
Запитуєш його ти про погоду,
і він до тебе прилітає знов.

Ти зірочку покликала із неба.
До тебе ближче припливла вона
й промовила: ""Не плач, не треба,
дивись, яка сьогодні ніч ясна!"

2006

Я сьогодні зустрілася з Нею.
Яка ж неповторна, прекрасна Вона!
У серці малюються спогади ніжні,
немов там назавжди розквітла весна.

Із Нею співає і плаче серденько,
і знов промовляє рядками думок
із віршів своїх. Це Ліна Костенко
приходила в гості. Казковий урок!

24.11.2006

то не квітками вкриті всі дерева,
то в паморозь заковані гілки.
весна весела не прийшла до мене,
то ж змушена я до сумної йти.....

була ти пташкою співучою,
та не знала, про що співати.
коли стала весною жагучою,
перестала дар мови мати.
стала осінню обідраною -
сперечалася з вітром ти.
лиш зимою, святово вбраною,
ти зуміла себе знайти.