Олександр Христенко (1958)
Я – звичайний шукач щастя.
А ще я – романтик, бо вірю в кохання, дружбу, справедливість і в те, що краса. розум і гармонія врятують світ.
А ще я – люблю.
Люблю жити.
Люблю людей, жінок, рідних, друзів, дітей, собак, природу, музику, гармонію, мудрість, чесність і доброту.
Не люблю: нахаб, егоїстів, брехунів, істеричок, стерв і котів.
Так само, як скрипічний майстер все життя намагається зробити досконалу скрипку, я – шукаю оптимальний спосіб життя, що дає людині щастя.
Всі свої почуття, досвід і знання – вкладаю у вірші.
Щиро радий всім моїм читачам.
Моя поезія – для Вас.
Патріот
Ми зустрілись
віч-на-віч,
приціл
у приціл:
Він —
за гроші,
а я —
Патріот.
Доля вбивці
тріпоче
у мене
в руці,
Він —
бажає
закрити
мій рот.
Українці
гостинні:
Москалю,
тримай
Подарунок —
цукерку
свинцю.
Жаль лиш матір
стареньку
твою,
зокрема,
Та я
винесу
прикрість
цю.
Гільйотиною
клацнув
рішуче
гачок,
Полетів
доленосний
джміль.
Більше Він
не побачить
своїх
діточок
І не зможе
завдати
біль...
А на завтра,
як завше,
без зайвих розмов,
З тим,
хто прийде
незваним
у дім
Розберуся:
чи варта
Життя
Любов?
Хто повернеться:
Я,
чи Він?
17.06.20р.