У кожній хаті сварка є
Яка сама до Вас не йде
Вона веде Сюди скандал
Який також не ходить сам

Він різний бруд сюди несе
І помаленьку Вас гризе
Привівши ненависть свою
Загрозу Вашому життю

Яка його переверне
Забравши спокій розведе
Щоб цього в хаті не було
Та завжди велося добро

Та не зловив тяжкий Вас гріх
Спасе Всіх, добрий, щирий сміх
Любов, кохання, доброта
Та поцілуночок щодня
А щоб в душі було тепло
І не підкралось збоку зло
Аби вже сварки не було
Цілуйте й носик за одно.

Триста років у неволі
У вогні жива була,
Встала із колін, на ноги
Незалежна, молода

Вже герб, і прапор, синьо-жовтий
І всі клейноди, в тебе є
Столиця Київ-батько рідний
Душа і серце в нього є

А над Дніпром-Тарас Шевченко
Стоїть на Каневській горі
Росте калина біля нього
Цвіт української землі!

О, моя ти зіронько
Всіх зірок зоря
Притуливши з ніжністю
До грудей дитя

Мовить тихим голосом
Серденько щемить
Гірко ллються сльози їй
А дитятко спить

Сон Господній бачить вже
Про життя земне
Та дорогу Хресною
По якій іде…

Ти моя перинонько
Господа дитя
Спи Ісусик, сину мій
Мати я твоя.

Вишеньки, черешеньки
Деревця мої
Добрі і гарнесенькі
Перла чарівні

Ви так швидко виросли
І пройшли роки
Добре в школі вчилися
В інститут пішли

Скоро заміж вийшли ви
І дали плоди
Будьте ви щасливії
Внуками-дітьми

Всі ви розлетілися
Ластівки мої
І тепер у кожного
Щастя є в сім'ї

Як пригріє сонечко
І прийде весна
Зацвіте кругом у нас
В радості земля

Прилітайте ластівки
До свого гнізда
Там, де хата, батьківська
Сонце і вода

Там де ваша молодість
І дитинства дні
Пролетіли хвилею
Діти ви мої.

Нема щастя
Ані долі
Сирота від роду
Тільки злидні
Кругом мене
Каламутять воду

День і ніч
Я сльози мию
За чиюсь провину
Чому Боже
Так караєш
Бідну сиротину

Нема брата
Сестри-неньки
Бери й чоловіка
Чим я долю
Завинила
Все життя каліка

Нехай горе поцілує
Серденько зав'яне
Та обніме
Біль розлуку
Як мене не стане

Може тут
В сирій могилі
Легше буде з вами
Біля церкви
На горбочку
Разом із думками.

Мне светит нежностью зоря
И я встречаю
Зачем так манишь ты меня
Ведь я страдаю

Мне жить в любви не суждено
Она обманет
А Свет-любви твой с высоты
Всё ближе тянет

Весной влюбилась я в Тебя
Из дальней дали
И жизнь моя, любимый мой
В слезах печали

В любви стою на берегу
Одна с Тобою
Ну что мне делать хоть скажи
С моей судьбой

Прошу Тебя, не уходи,
Ты свет мой дальний
Я буду ждать хоть сотню лет
Твоих свиданий

В твоих объятьях милый мой
Я умираю
Ну что мне делать жизнь моя
Ведь я не знаю

Ты снишься мне порой ночной
Когда глаза я закрываю
В постели Ты, всегда со мной
Я чувствую и знаю

Прошу Тебя не уходи
Ты где-то рядом
Ну хоть чуть-чуть побудь со мной
Ведь так не надо.

Иди камне любимый мой
Ведь сердце тянет
И обними своей рукой
Душа страдает
Согрей меня в своей любви
Я замерзаю
Ну что мне делать жизнь моя
Сама не знаю.

Ты моя разлука
Сердца боль большая
Горькими слезами
Душу разрывая

Пусть Тебя ласкает
Клен своей листвою
И полюбит сердцем
С чистою душою

Без любви рябина
Счастья не бывает
Хочешь быть любимой
Поцелуй, узнаешь

Прикоснувшись нежно
Сладкими губами
Боль твоя утихнет
Все пройдёт с годами.

Ну, зачем Ты плачешь
Красная рябина
Встретишь свое счастье
Будешь век любима

Глазки грусть укроет
Слёзы ручейками
Горький вкус разлуки
Мы с тобой узнали

Нет любви без боли
И без ветра бури
Мне судьба сказала
Время, Вас, рассудит.

Что же мы наделали
Солнышко моё
Счастья наше зорюшка
Ветром унесло

Стало в небе облачко
Слишком Высоко
На сердечке пятнышко
Горюшко легло

Обнимая волосы
С нежностью Твои
Глазки мои милые
Вы сума сошли

Капельками слёзками
Ручейки прошли
Горькою прохладою
На моем пути.

Были Мы повенчаны
На словах любви.
Разошлись два берега
У большой реки

И ушли с туманами Все мои мечты
Где гуляла зорюшка
С месяцем в любви

У неё заложницы
Не было мечты
Ты прости любимая
Ты меня прости.

Как жить, любить и улыбаться
Вот мой вопрос и мой ответ:
В любви Вам надо бы признаться
Другой в жизни, просто нет!