Автори /
Євгенія Муц (1993)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Крізь північ (Кориця)
•
Цілуватиму твої сльози
•
Болить ШоссЕ
•
Я відчуваю тебе
•
Зовсім "Ні"
•
Бруд
•
Томний ранок
•
За невміння викласти думки.
•
Вінсент
•
Писати небо
•
Надто триваю
•
Кава онлайн
•
І хай буде що буде...
•
...
•
МЕНЕ НЕ БУЛО...
•
не клади під ноги цілий світ
•
я не хочу...
•
Казка про алкоголізм
•
Як жаль мені пожовклих ясенів
•
Божеволію
•
…НЕ СКАЗАНА КАЗКА…
•
не важливо
•
твоя краса закінчується там...
•
Я не довірюся твоїм гранітним жестам...
•
Просто гра
•
Прихід Весни
•
Ти погодилась бути янголом
•
Така ж...
•
як хочеться втекти
•
Мій світ
•
Давай помовчимо...
•
УПА
•
В маленькому світі ще ранок
•
...
•
Вінсенту ван Гогу
•
мій янгол
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Розчини у вечірні сутінки вікна,
щоб я змогла увійти крізь північ на каву
щоб я змогла увійти крізь північ на каву
Цілуватиму твої сльози , Відпускатиму серце на зліт,
Мабуть се втеча,слабкостей зеніт,
а може пошук прощення крізь милі...
а може пошук прощення крізь милі...
Я відчуваю тебе у воді,що наповнює ріки
Зіграв театр,ми спалили місто!
Чи це доречно? ...власне зовсім Ні.
Чи це доречно? ...власне зовсім Ні.
Супротив проти тих,кого нема
Відсутність тих, хто б зміг все осягнути
Відсутність тих, хто б зміг все осягнути
Люблю томний ранок опісля безсонної ночі,
цигарку не першу за добу, та першу із світлом.
цигарку не першу за добу, та першу із світлом.
Я так люблю цей тюль, що й не сказати,
цю шафу під стіною і сервіз,
цю шафу під стіною і сервіз,
Він Вінсент, і він божевільний
і що тут такого, направду,
і що тут такого, направду,
не потрібно в снах писати небо,
і шукати бурі у затишші,
і шукати бурі у затишші,
Шаленію шаленством і надто триваю,
доки шал твій не знає межі.
доки шал твій не знає межі.
Кава онлайн, а більше нічого й не треба
Просто крах світла і світу, а надто надій
Просто крах світла і світу, а надто надій
спостерігаєш,стоячи по той бік скла,
Вдивляючись очима просто в душу.
Вдивляючись очима просто в душу.
Гірким сигаретним присмаком,
легким. опянілим чуттям
легким. опянілим чуттям
Мене не було ще, коли розквітали квіти
Мене не було і тоді яскравішала ніч,
Мене не було і тоді яскравішала ніч,
не клади під ноги цілий світ,
це в наш час занадто не доречно!
це в наш час занадто не доречно!
на ламких пасмах тону,
фіолетово-лагідні сни.
фіолетово-лагідні сни.
Пливе асвальт, мов ріки під грозою...
паркани і автівки злиті в фон,
паркани і автівки злиті в фон,
Як жаль мені пожовклих ясенів,
що розсипають свої мідні сльози...
що розсипають свої мідні сльози...
Божеволію, від дотику рук…
Від тихих слів, що шепочеш вечірньо.
Від тихих слів, що шепочеш вечірньо.
Повіяло холодом, хоча навколо весна…
І тіні начеб то стали в пів-тона світліші.
І тіні начеб то стали в пів-тона світліші.
Затуманились в очах відбитки мрій,
золота печаль лягла на плечі.
золота печаль лягла на плечі.
М'яка задушливість твоїх різких парфум,
така далекість розриває душу...
така далекість розриває душу...
повірити хотілося без слів
віддатись на поруки хибній долі
віддатись на поруки хибній долі
Терпкі твої слова, неначе кава...
гіркі, та все ж правдиві, мов життя...
гіркі, та все ж правдиві, мов життя...
Стрічками втікає вітер в вікна,
розфарбовує пожовклі рушники.
розфарбовує пожовклі рушники.
Ти погодилась бути янголом,
якось легко, мабуть, жартома...
якось легко, мабуть, жартома...
Тонкі сплетіння мідних кольорів,
мережива світання в жовтих квітах.
мережива світання в жовтих квітах.
сріблиться похололим сяйвом вечір,
обводить кожне слово чорна мить...
обводить кожне слово чорна мить...
не знаю чому, мій світ перетворено в сірість...
не варто шукати спасіння у власній брехні...
не варто шукати спасіння у власній брехні...
Давай помовчимо, так якось легше...
немає зайвих слів, нема образ.
немає зайвих слів, нема образ.
схилися у поклоні перед ранком,
бо пережив ти ще одну з ночей!
бо пережив ти ще одну з ночей!
Кінець догорілого міста
Кінець не здобутих вершин
Кінець не здобутих вершин
Очі стомилися бачити тишу
Смутком прикрасивши мить
Смутком прикрасивши мить
З Парижу привезені фарби
І запах Французького вітру
І запах Французького вітру
я милуюсь тінню на стіні,
що стікає чорними тонами.
що стікає чорними тонами.