Але ти мене інколи згадуєш
дихаєш мені у мовчання
і я відчуваю кроною торішнього листя
що продовжую стелитися під ноги
твоїм несуттєвим сумнівам
сумнівним балачкам
балакучим сутям

і погодься

чим тонше стелитися
тим привільніше й солодше
тобі
занурювати підошви у м*якість
зовсім не підозрюючи
що топчеш її
незворотно