Я йду вперед,
моя зоря не згасла
за хмару заховалась лиш
Я йду вперед,
моє життя - то казка,
добро перемага завжди.
Я цілий рік була закована в кайдани.
Не мріяла і навіть не жила.
І щоб було, якби страшні жандарми,
мене тримали у в'язниці зла!?
Добре, я не буду перейматись.
Серце б'ється, світла голова.
і думки, думки рояться...
з вуст злітають праведні слова.

2010

Ми росами, росами
Плентаємось босими...
Дорога у всіх одна.
Молимось, Молимось
пакості робим,
Сорому нема й каяття
Ми просимо, просимо
щастя і милості
Згинаєм горби до землі...
Нам кістку кидають,
б'ють і вбивають.
Раденькі ми, бо дурні.
Ми мусимо, мусимо
Живемо як можемо
не винні ми, що такі...
Плачемось, плачемось
сльози ковтаємо,
Змарнували життя в брехні.
Досить вам, досить!
Вставайте з колін!
Руку подайте брату.
життя лиш мить,
коротка мить.
Правду свою не прогавте...

2010.

Лагідної, сонної хвилі рука
Повільно опускається на рояль
Пестить клавіші
Грає мелодію дощу
Мелодію розбитого вітрами кохання
З тобою ми розлучились навіки
Несила тебе любити
Тільки осінній листок
Летітиме до клавіш
Він - корабель
Я - відпливаю.........................

Літній вітер лінивий
В пальцях листя теребив
Сонно дмухав
Сонно кашляв
Сонно хмари бив
Душно. Дихать нічим
Вітер взагалі затих
Певно, все йому набридло
Мабуть, мало каші з'їв.

Розлука.
Печаль.
Вино.
Жаль.
Долоня.
Зіткана
із сліз
шаль.
Любов
до тебе.
Весна!!!
Зорі кричать.
Жду...
Приїжджай!!!

Нема ще снігу
Я ж так хочу
з ним у танці кружляти
і досі тепло
я ж так хочу,
щоб серце стало
холодним як лід.
І вже не чекати
І вже не любити
У спокої жити
Без фальші й брехні
Я хочу сміятись,
я хочу радіти
І вже не скавчати за ним
Я собакою бути не хочу
Щоночі труситись,
щоночі благати,
щоб він подзвонив
Я не Марія, подруга світла,
Я - королева,
створена з льоду і пустоти!

Вже осінь стукає у двері,
і хмари сяють мов кришталь,
летять птахи у синю даль...
Ще досі чути ехо літа.
Трава жовтіє на очах,
вуста червоні мов калина,
і кіт рожевий на руках,
танцює мов мала дитина.

вересень, 2009рік

Моя душа
похожа на щенка,
за тобой скулит
и днём, и ночью;
она скучает
по твоим глазам,
по сладким
поцелуям тоже.
Душа моя
крилата как птица.
В окошко
к тебе стучится,
когда же любимый
ты сердце откроешь -
устали крылишки бится!

Море. Хвилі шалені.
Музика. Берег.
Двоє танцюють танго.
У волоссі пісок,
ноги по мушлях.
Крок, ще крок...
У світі їх двоє!
Їм не потрібен ніхто!
Ось востаннє
сплелися руки.
Поцілунок
торкнувся шиї,
йому час іти...
Вдома дружина, діти.
Серце ж належить тій,
з якою можна
про все забути
Та разом їм
не судилось бути

Лебедю, мій коханий!
з тобою я буду завжди
з тобою мрію життя прожити,
голубе, мій сизокрилий!
Без тебе і небо не миле,
без тебе і зорі, як сльози,
без тебе душа кам'яніє,
і я стаю схожа
на всохлу гілку жасмину...
Чекаю тебе, як дощу!
Навіки твоя,
на тисячу років ЛЮБЛЮ!!!

Ходить, смотреть.
Не жить - жалеть.
Упасть - ползти,
А встать, увы,
нету сил.
Ты сам, один,
никто не подаст руки.
И в этом твоя вина.
Ты предал любовь,
она ведь одна.
Дождь плюётся в лицо,
и ветер срывает кепку.
Тебе всёравно -
дома не ждёт никто!

Обійми, поцілунки і квіти...
Люблю!!!Він кричить
Не лишай мене, мила,
ти моя єдина,
без тебе душа зальодить!
Ні, я піду, ти набрид.
Не кохаю давно вже тебе!
І гордо пішла по-англійськи,
прощай!!!
Не лишай, благаю!!
Вона вже не чула, пішла.
На столі букетик квітів,
на щоці колись поцілунок...
Похитнувся стілець...
затяглася на шиї мотузка...
Блакитні очі навки, як небо...
і клаптик паперу в мертвій руці...
Кохатиму вічно й на тому світі.
Прости мене, мила!
Забути тебе не зумів.

Погладить гілочка вербова
личко, як долонька.
Прикрасить листя
чорні коси
золотим віночком.
Осінній вітерець дмухне -
осушить сльози.
А той, хто ображав тебе-
пробачення попросить.
Не плач, дівчино,
зірко ясноока.
Прийде кохання -
стукне у віконце.
На ліжко кине
оберемок квітів,
холодними ночами
буде гріти.
Запестить щічки
пір'ям голубиним.
Освітить душу
сонячним промінням.
Дощем рясним
мелодію заграє.
Їй скаже хтось:
"Тебе одну кохаю!!!"

Хтось відлітає,
а хтось повертається.
Та рідко бува вороття,
лісами густими
помилки розростаються,
і цупко тримає гілля.
За все необхідно платити:
за зраду,насмішки і біль.
Ще вчора такий гонористий,
сьогодні - ганчірка для ніг.
Ще вчора ходив ти по трупах,
сьогодні - жертовне ягня.
Не бекай, ніхто не поможе -
у яму потрапив ти сам!!!!!!!!!!!!