Україно, нене рідна,
Чому ти бідуєш ?
Чому ти, як сходить сонце,
Нас, дітей, не любиш ?
Твої діти в цілім світі
Горбляться на пана,
Кожен мріє про жар-птицю,
А вона примарна.
Кожен хоче собі долю
Та іскристе щастя.
Летимо ми вітром в полі
Поки не погаснем.
І не має сліз за нами,
Нема панахиди
І простеньке, добре слово
В тишу не полине.
Україно, серцю мила,
Зупини поразку,
Ми втікаєм- уповаєм
На чужинців ласку.
Ми втікаємо і мрієм
Про свою жар-птицю.
А насправді, все що маєм-
Пір"я від синиці.
Україно, Україно,
В полі вітер свище,
А з роками наші мрії-
Гірке попелище.
Ти би знала, як чекаєм
Ми на твою ласку.
Ти би знала, скільки віри
В цю чарівну казку.

24.10.2008

Самотня жінка при дорозі
За гроші продає любов,
Вродлива, мила, довгонога,
Тіло її- гаряча кров.

Красива жінка, що казати,
Щоразу з другим іде спати,
І буде лагідна вона
І знову ввічливість одна.

Красива жінка- чиясь мати,
Мріє життя своє владнати
і мріє щиро покохати.
Освіту хоче доньці дати.

Самотня жінка. Світ жорстокий
Глузує він з її роботи
І вголос каже "Брудна ти,
і мрій не зможеш досягти ".

І що на це її штовхає,?
Всі брудом рясно поливають
І пальцем тикають. В цей бік
Завжди звучить глузливий сміх.

Сміється світ, жалю немає
І в жінку камені кидає,
А сам у бруді потонув.
І жодну мрію не здобув.

10.10.2008

Темніє все перед грозою,
Виходять друзі із запою,
На світ поглянуть:сумно тут!
Себе в порядок приведуть,
Зберуть усе що не продали,
за безцінь скупщикам здадуть,
А після того всі юрбою
В запій ще більш гучний підуть.

Темніє все перед грозою,
Страх серце сковує до болю.
Так весело щодня живуть,
З ранку до ночі п"ють і п"ють.
Щодня у них велике св"ято,
Причин для того є багато.
Тепер вже розуміють всі,
Чому вмирають молоді.

Темніє небо. Смерть гуляє.
Війни нема. Молодь вмирає.
Горілку, пиво і вино
Лиє і лиє у нутро
Ніхто не спинить, не полає,
Усе в нас добре. Хай гуляють.
Життя, яким вони живуть,
Нас не турбує, нехай п"ють

Чорніють люди молоді,
В очах погасли в них вогні.
Колись веселі і безстрашні,
Тепер уже і тінь їх гасне.
В полон взяла горілка щастя
І не віддасть його вона.
Усі це добре розуміють
Та чомусь більшає юрба.

Чорніє все перед грозою,
Живе країна у запої.
Грошей не має, діти голі,
Зате, як п"єм за їх здоров"я !
Мало хто хоче схаменутись
І в сірі будні повернутись.
Де ми кмітливі і щасливі,
Де у очах вогні горіли.

Якось тихо, непомітно
Затяжні пішли дощі.
Ех шкода, нема вже літа,
Суплять брови діти всі,
І чому прийшла ця осінь,
Та забрала сонця час,
Щей дощами затяжними,
Поливає зверху нас.

Якось тихо, непомітно
Зібрались в вирій птахи.
Прощавай, зелене літо.
Чути їхні голоси.
Повернемося до дому,
Хай пройдуть лиш холода,
Повернемось, зачекайте.
Прощавай, тепла пора.

Якось тихо, непомітно,
Стали жовтими листки
І кружляють над землею
В вальсі осені вони.
Ех, куди пішло ти, літо ?
Чути шелест навкруги,
Нам би ще позеленіти,
Та кружляєм в танці ми.

Ех куди пішло ти, літо,
Безтурботний теплий час ?
Нам би ще в теплі пожити.
Але ти ідеш від нас.
Нам щеб трохи твого сонця,
В річці теплої води,
Та прийшла до нас вже осінь
Прощавай ! І до весни.

16.09.2008

Народе мій, замучений, розбитий,
Чому тебе не любить так твій Бог ?
Чому тобі в дарунок бідність й муки.
Чом багатієш тільки від думок ?

Країно люба, ти як та красуня,
Століттями у сні чогось чекаєш.
Не жди, проснись, принц не прийде до тебе,
Зустрів в дорозі другу, ти це знаєш.

Народе мій, проснись, проснись благаю !
Проснись, ще трішки і усе мине...
До тебе і багатство, й гордість краю,
І слава теж твоя тоді прийде.

Народе мій, ти-витязь, все ти можеш,
І зріст і обладунки в тебе є,
Не має сили меч дістать із ножен ?
Іди вперід і буде все твоє.

Народе мій, збери скоріше сили,
Хвороби всі у прірву прожени
І сон свій довгий, може і чарівний,
Ти без жалю в туж прірву опусти.

1.05.2008

Я бачив, як зійшла Аврора
З небес на землю, і тоді,
Цієї ж миті, покохав я
Аврору, зірку на землі.

Вона богинею ступала
По мокрій ранішній траві,
Вона землі ледь-ледь торкалась
і посміхалася мені.

Вона, як та весняна квітка,
Легенький вітер, теплий дощ.
Вона була, як мед, солодка,
Від неї запах п"янких роз.

Вона була мій сон спокійний
Моя свобода і життя
Вона була чисте кохання
Що збережу у серці я.

Вона була, мене кохала....
І хай життя нас роз"єднало,
Та залишилась ти єдина,
Аврора, зірка з небосхилу.


3.27.2008