Я жива, не омертвіла,
Черговий раз, можливо, помудріла
І на життєвому спіральному шляху
Я, постарівши, спекалась страху.

Я не боюсь того, від чого так втікала
Зла доля все одно мене спіткала
Вже не боюсь я пристрасті вогню
Колись, а може нині, догорю.

І помираючи, я крикну:” Я – жила!”
Свідомо серцю волю я дала
І не шукала сильної спини –
Ішла сама, й не знайдеш тут вини.

Із свічкою людину я шукала
Та в пошуках себе лишень втрачала
І хоч як било ти мене, життя,
Непереможена я піду в небуття.

Я вернулась з війни...
Хто не знав ще біди
І у пристрасті не горів,
Той, насправді іще не жив.

Я вернулась з війни жива.
Я вернулась у дім одна
І нікого поруч нема
Кровью, серцем пройшла війна.

Я вернулась з війни:
Погорілі сади, попелище трави
Не горять вже, - нема вогню
Я із плугом полем піду.

Переорю ниви душі,
Поховаю вуглинки всі
Нехай виросте польова,
Не елітна – жива трава.

Я – жінка
Я – альянс, я – спілка
Я – жінка!

Я і мати і коханка, часом...
Тільки я об”єдную все разом
І завжди достатньо сил є моїх
Механізм я, що не знає збоїв.

День у день іду через „не можу”
Де знайдеш таку ще долю схожу?
Тільки я зумію, подолаю.
Тільки я! Я впевнена! Я знаю.

Мені так холодно в цю зиму
Замерзло все...
А серце б”ється ще об кригу
І чогось жде...

Весна розтопить лід надворі
Та не в душі...
І в літку тут дерева голі,
Лежать сніги...

Вже не зігріють мене руки,
Навіть твої.
Любов померла від отрути
В зимові дні.

На шибці крапельки дощу,
Неначе сльози
Це небо плаче досхочу
У літні грози.

В житті виплакуємо ми
Безликі хмари
О, як подібні до сльози
Дощу примари.

Переливами струн розлилася ріка мелодій
Тільки погляд кричить мій:”Годі!”
Біллю млосною вдарила серце пісня
Не хвилюй так мене – вже пізно.

Пізно плакати за минулим вітром –
Чи шквальним, чи помірним – пізно.
Пізно в очі вдивлятись хитро –
Не знайдеш там нічого – пізно...

Переливами струн відженеш наш смуток,
Очі ж твої печаллю скуто...
І останній акорд розіб”єш...
„Пізно...”, - скажеш і знову втікнеш.

Я павутинкою. розкинусь
Серед твого гілля
І незамітною залишусь
Для погляду здаля.

І після зливи слів гірких
Я залатаю знов
Шпаринки павутин міцних
І збережу любов.

Віддай! Із пам”яті мене віддай!
В душі мене ти не тримай!
Віддай!

Залиш! У спокої мене залиш!
Не згадуй, що було колись...
Залиш!

Кохай! В минулому мене кохай!
В думках сьогодні обнімай.
Кохай!

Знайди! Назад догору ти знайди.
Що хочеш – все собі візьми...
Прийди!