Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Наті Вінао (1988)
Каждый художник должен смотреть на природу по-своему. Что может быть нелепее взгляда, заимствованного у другого человека с совершенно противоположным характером?
СТЕНДАЛЬ

Отримані коментарі | Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Наті Вінао, [ 2010-03-04 09:54:50 ],
на сторінці твору     "***"  

Твір сподобався - конценрат, ніби після перегонки залишена найважкіша фракція (о, вибач, це в мене на днях була пара з пально-мастильних матеріалів :))). З тобою повністю згодна - часто премії дають не тим (і не тількі в літературі!). Причини цього різні, та я дійшла висновку, що якраз найдостойніші іноді навіть й не хочуть визнання широким загалом. Просто тиск на глибині океану знань чи, навпаки, його відсутність високо в небі іллюзій та почуттів витримують одиниці, а основна маса залишається прикутою силою тяжіння до землі...
Все дуже просто - навіть піки на графіку підкоріються лінії Тренда:))
Коментатор Наті Вінао, [ 2010-03-04 22:30:21 ],
на сторінці поезії     "Все пройдет"   Вінао Наті

ми минем,
а світ не вчує -
хтось пішов.
тільки серденько відчує
ніжний шок...

десь вогнем
в повітря кине
гіркий вуглець.
все мине...
душою - в небо,
тут - олівець:)
Коментатор Наті Вінао, [ 2010-03-04 22:31:43 ],
на сторінці поезії     "Все пройдет"   Вінао Наті

ми минем,
а світ не вчує -
хтось пішов.
тільки серденько відчує
ніжний шок...

десь вогнем
в повітря кине
гіркий вуглець.
все мине...
душою - в небо,
тут - олівець:)
Коментатор Наті Вінао, [ 2010-03-04 22:32:45 ],
на сторінці поезії     "Все пройдет"   Вінао Наті

ми минем,
а світ не вчує -
хтось пішов.
тільки серденько відчує
ніжний шок...

десь вогнем
в повітря кине
гіркий вуглець.
все мине...
душою - в небо,
тут - олівець:)
Коментатор Наті Вінао, [ 2010-03-05 00:24:13 ],
на сторінці поезії     "Все пройдет"   Вінао Наті

Зпишіть, запишіть мене на курси! Я хочу зябра! Щоб заринатися не на 2-3 метри, а глибше! І нескінченно дивитися крізь шар води як заломлюються сонячні промінчики... і летітити поряд з дельфінами, розпустивши золотисті коси, в яких запутаються водорості, і посміхатися новим відчуттям...вже дихаю - раз,і два, і три...:))
Коментатор Наті Вінао, [ 2011-01-29 11:41:20 ],
на сторінці твору     "***"  

Зимовий вірш, ніби перед вікном не Солнце, а сіро-важке небо..
1   2