Біль.
Що лежить нафтовою плямою на душі...
Скільки часу ти задихалась?

Сили.
Які повільно розчинялись, поки ти борсалась і намагалась підкорити цю ріку...
Ляж зіркою і просто дивись у небо.
Нехай несе...

Жаль.
За тим, що це було без Тебе.
Стільки часу.

Дай все відпустити!
І бути травою під сонцем...

Виплескує думка нервово
на стіл
слова

Визбирую, пальцями чіпляючи,
крихти
і намагаюсь зліпити
скибочку хліба

Так хочеться їсти...
По-справжньому, а не їжу
Зайва вага осіла
довкола,
але так і не захистила від себе

А крихти не ліпляться в скибку
Я гонорова - і висипаю їх птаству.
За вікно.
І знову у хаті чисто
і... пусто.

2010