Я просто хочу вмитися сльозами,
Очистити думки від сновидінь,
Ти лиш сказала:”Ні”,
А в серці дивна рана,
Що болем кровоточить навесні,
Можливо, хтось його загоїть незабаром,
І почуттів лоза накладе шов,
Та лиш тебе воно запам’ятає,
Хто безпощадно й вміло заколов…
Не винна ти, що я тебе кохаю,
Що скуштував багряний трунок почуттів,
Я намагатимусь убити пам’ять,
Хоча навряд, чи вдастся це мені.
Як шкода…що колись зустрілись ми…

Ти знаєш? Я сумую…
Не через тебе, а за сонцем
Його не бачив довго
Ти ж уві сні щоночі
Воно тепліш за тебе
Мабуть, мене зігріє
Поверне сіру душу
І ласкою накриє…
А ти така холодна
Що аж думки замерзли
Та все одно кохаю…
За чим же ж я сумую?
Чи може ти – це сонце?...