хлопчику на червоному BMW
місто лягає трасою під колеса,
гладенькою трасою під колеса…
ціле місто належить йому – чи він так думає?
двірник щоранку бачить його тверезим
але це нічого не означає
хлопчик давно навчився приховувати
таємні гріхи, зв’язки, залежності…
в його домівці назагал порожньо
тільки самотні фікуси чекають
дещицю води і уваги
а ще – смугаста кішка, остання його любов
кішка треться до ніг, хоча знає дуже багато

о, підла котяча натуро – чому ти від нього не підеш?
чому не підеш – він же такий пройдисвіт…

а хлопчик лише посміхається
посміхається і мовчить
осінь його не лякає, хіба що іноді
вечорами страшно залишатися наодинці
– не кричи – ти ж сама хотіла, аби я зверху…
варто зазначити, що хлопчик ніколи не виправдовує очікувань
але кішка про це не каже – вони спільники
їй подобається спостерігати

ну а продовження цієї історії…
та яке там у біса продовження?
адже хлопчику так важко давати усьому раду
в нього дитина у третьому класі – як водиться, щотижня свіжі витрати,
колишня – рідкісне стерво (відповідно – знову витрати),
коханка – емігрувала в Америку (і ще витрати – на різних шльондр, які ніколи її не замінять)…
BMW – потребує капітального ремонту (...про витрати уже ніхто й не згадує)…

тепер ти розумієш, мала, що не варто було погоджуватися на каву?

2011

Гей, дитинко, чого похнюпила носа?
Іще не все так погано, повір, як здається
на перший погляд.
Ти ще пам’ятаєш імена своїх покійних собачок
і навіть усіх кошенят,
і оту заморену голодом рибку…
Задосить часу, аби навчитися гри на гітарі,
навіть варити холодець чи ліпити канапки
з трояндової мармуляди.
Пишатися своїми широкими поглядами
і тонкою талією,
носити брендові джинси, –
і грець із тим, що куплені на секонд-хенді…
Можеш навіть спробувати побути собою,
хоч за це, як правило – від семи до п’ятнадцяти
Та врешті-решт все одно зрозумієш – усе це гра,
щось на перехресті більярду і баскетболу
з домішками не дуже чесного покеру.
А позатим – усе прекрасно, бейбі, все чудово…
Бери гаманець, прогуляємося по крамницях...
може, знайдемо десь на розпродажі трохи щастя.

мурами старого замку блукає місячне сяйво,
розсипаючи срібну куряву,
розбризкуючи відголоски давнього сміху
награє на павутинячих арфах.
кажани і сови – чи не єдині мешканці
сумної обителі…
та ще пацюки,
але про них не заведено говорити
вони звикли любити тишу
аби не тривожити сплячих привидів,
колишньої величі спраглих,
а можливо, і свіжої крові…

на ратуші захриплі куранти видзвонюють північ
таємничий шурхіт долинає з глибин
вікових підземель, що приховують
сотні жорстоких історій,
зовсім не схожих на казку про лицарів
круглого столу
як там їх звали, до речі?
ковзає по білому мармуру коштовний оксамит
скрегочуть завіси
зі склепу пахне топленим воском,
а ще - іржавим залізом.
князівна прокинулась,
зволите подавати сніданок?
вона йде
волочить за собою тягар покути
а на устах – спопеляюча посмішка

місяць здивовано
вкотре у цьому тисячолітті, як йому
ще не набридло…
роздивляється
обриси дивної постаті
він її знає, хоч ні…
радше вона йому когось дуже нагадує,
але пристаркуватий напівбожевільний
блукач половинного світу
не має снаги пригадати
або просто боїться
панянка сходить на вежу,
стає на самісінький наріжний камінь
і тільки й тіні всієї у ній,
що колами попід очима
на блідому шляхетному личку
і тільки й дзеркала в неї, що
глянцеве кружало повні.

співає...
кажани злітаються на голос,
а от сови - значно обачніші,
навчилися вдавати глухих.

У провулках свідомості
блукають жебраки
з фальшивими шрамами
з порожніми очима
просять на хліб
- Люди добрі вибачте
що я такий молодий...
Голодні собаки
шукають недоїдки снів
вовтузяться на смітниках
шкірять останні ікла
У провулках свідомості
вогко і холодно –
не світять ліхтарі
з побитими скельцями
Танцюють привиди
вальс дикого півмісяця
регочуть сови
а кажани – пурхають безгучно
У провулках свідомості
сонця не бачили віками
за кров розплатившись
сріблом нечистим –
під Чорним каменем
знайденим у ніч на Купала
У провулках свідомості
крихтами здорового глузду
ніхто не поділиться
ховаючи за пазухою
уламок старої зради
хижо посміхаючись
промайне за спиною тінь
а пам'ять відмовиться
що-небудь знати
зберігаючи собі
право на виживання...

2009