Автори /
Лідія Дружинович (1985)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
...нарешті
•
НАШ САД
•
Серпень
•
Мій Луцьк
•
Чекаю твоїх онлайнів
•
* * *
•
* * *
•
Весняне
•
Вечірнє. 1.02.2015
•
Вересень
•
про війну...
•
* * *
•
Героям Небесної Сотні
•
Електропоїзд «Луцьк-Ковель»
•
ВИСОТА
•
Весняне
•
Колискова для Олесі
•
Пустувало сонечко
•
Чекання. (Вона)
•
5 жовтня 2011 року
•
Балтійське море
•
* * *
•
Луцьк-Київ (поетичний експрес)
•
Самопародія, або Космічно-ліричний вірш про невдалу спробу поетичної душі потрапити до раю
•
Роздуми вголос
•
До тебе
•
Життя
•
Весняне
•
Стрітення
•
Старе місто
•
* * *
•
* * *
•
Наша ніч
•
Жовтень. (Знову про осінь)
•
Тільки удвох
•
Вірш
•
Поліське
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Осіннє
•
* * *
•
* * *
•
* * *
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Нарешті листопад - і раптом лист опав,
І задощило враз… Дерева, як химери…
І задощило враз… Дерева, як химери…
Мовчати несила: любов то чи шал?
А кров так пульсує, як соки кленові.
А кров так пульсує, як соки кленові.
Збираються до вирію птахи -
Крильми черкають небо рідне.
Крильми черкають небо рідне.
Калюжі ковтають небесну блакить,
а вранці туманом застелить асфальти.
а вранці туманом застелить асфальти.
Чекаю твоїх онлайнів,
як трави чекають травня,
як трави чекають травня,
Чекає, прощає...
Шепоче молитву...
Шепоче молитву...
Крокуси задивлені
В небо синє-синє.
В небо синє-синє.
Гул стоїть бджолиний над ліщиною,
Гріють лапки котики з верби.
Гріють лапки котики з верби.
місяць такий яскравий,
зорі немов бурштин,
зорі немов бурштин,
Відцвів чебрець, калган, цикорій...
Туман лоскоче спориші.
Туман лоскоче спориші.
Пекучий біль.
Народжується слово.
Народжується слово.
У серці досі гріється твій погляд.
А листопад наворожив розлуку.
А листопад наворожив розлуку.
Птахи щебечуть -
відспівують душі Героїв.
відспівують душі Героїв.
Печаль всесвітня на людських обличчях.
Ну, а на грудях – Nike, Gabana, Prada…
Ну, а на грудях – Nike, Gabana, Prada…
Так просто
хотілося у дитинство.
хотілося у дитинство.
Ключ природи - нота "ля"!
Кроковеє колесо!!!
Кроковеє колесо!!!
Спи, моє найперше в світі диво!
Спи, моє малесеньке дитя!
Спи, моє малесеньке дитя!
Пустувало сонечко зранку,
Розбудило донечку крізь фіранку.
Розбудило донечку крізь фіранку.
Травневий вечір пахне так бузково.
В обійми теплі, милий, прагну знову…
В обійми теплі, милий, прагну знову…
Перевернувся весь навколо світ.
Я не була іще така щаслива!
Я не була іще така щаслива!
Окрайчик сонця ще цілує обрій.
Он – чайки самотні. Так тихо, що й сон стерегли б…
Он – чайки самотні. Так тихо, що й сон стерегли б…
А надворі бентежна шалена гроза!
Я в кімнаті читаю старого Хайяма.
Я в кімнаті читаю старого Хайяма.
Травневий вечір пахне так бузково,
І розлилась магнолія в саду.
І розлилась магнолія в саду.
Прислухаюсь до голосу вітрів,
До шуму хвиль і стуку серця твого,
До шуму хвиль і стуку серця твого,
У цьому Всесвіті, де замість миру - меч,
Де замість правди – сльози полинові,
Де замість правди – сльози полинові,
Напоїти б тебе чар-зіллям!
(чи хоч липовим чаєм із медом)
(чи хоч липовим чаєм із медом)
Життя іде,
пульсує і бринить.
пульсує і бринить.
А знаєш, коханий, знову
Тобою запахне ранок,
Тобою запахне ранок,
Небо землю умиє дощем.
І хай лютий вже снігу не просить!
І хай лютий вже снігу не просить!
Самотньо на серці.
А ще – то неначе
А ще – то неначе
Час голосно втікає
від життя,
від життя,
Нас знову
закохала в себе ніч.
закохала в себе ніч.
Ожинова ніч
опустилась на місто.
опустилась на місто.
Напишу листопаду листа.
Напишу на листочку із клена.
Напишу на листочку із клена.
Посеред ночі
вскочу
вскочу
Цей вірш давно вже проситься від мене.
Тримати ж я не стану – хай іде.
Тримати ж я не стану – хай іде.
З Бугу йти до Бога – через Шлях дорога.
Через Шлях дорога – просто, як в казках.
Через Шлях дорога – просто, як в казках.
Розтанули трояндові сніги…
Коханий (?),
Коханий (?),
Серце сповнить
радісний щем.
радісний щем.
Я гойдаю в колисці
веснятко,
веснятко,
Після дощу заплакала травинка.
І прилетів, цілунком сльози витер
І прилетів, цілунком сльози витер
Не вмію цього неба
не любити.
не любити.
Вчорашні вимрії збулись
так несподівано. Тремтливо
так несподівано. Тремтливо
В молекулі сльози моєї
вчора
вчора
Природа в’яже ще
із літа бабиного осінь
із літа бабиного осінь
Пульсує кров у венах,
як вино.
як вино.
В моєму серці – осінь…
На шальках терезів
На шальках терезів
По венах у ромашки
плине час,
плине час,
Солодким сміхом
опаде печаль.
опаде печаль.