Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Марія Шунь

Інфо
* Народний рейтинг 4.460 / 5.05
* Рейтинг "Майстерень": 3.791 / 4.5
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.769
Переглядів сторінки автора: 13292
Дата реєстрації: 2006-05-28 22:30:36
Звідки: Львів, Нью-Йорк
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 1999.11.30 00:00
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Шунь Марія народилася 1962 року в м. Городку на Львівщині в сім'ї вчителів-мовників. Закінчила факультет іноземних мов у Львівському університеті.
Поет, перекладач, етнолог. Член Львівського відділення Спілки письменників України. Робила переклади давньоанглійського епосу українською. Також, іще зі школи, перекладала Джорджа Байрона.
Працювала у Львівському національному музеї, а згодом — в Інституті народознавства АН України.
Автор багатьох газетних (зокрема львівська «Ратуша» та «Літературний Львів») та журналь¬них (альманахи «Вітрила» й «Високий Замок», «Україна», «Дніпро», «Дзвін», «Річ» тощо) публікацій. Учасник антології українців світу «Золотий гомін» (1997 р., Київ).
Видала три поетичні збірки: «Ми, котрі є» (1990 р.), «Абетка-розмальовка» (1992 р.) та «Поміж» (1994 р.), а також етнолінгвістичне дослідження «Симаргл — прототип християнського Юрія-Змієборця» (1998 р., Париж—Львів—Цвікау, із серії «Альманах українців Європи» при журналі «Зерна»). Із 1995 р. проживає в Нью-Йорку.

Найновіший твір
МАЛЕНЬКЕ ЛЬВІВ'ЯНСЬКЕ СЕРЦЕ
Маленьке львів'янське серце
Зігрівало собою
Увесь Манхеттен
І в ритмі аркану
Заводило душі зірок
На всеношну —
Бути нічним казкам
Чині?-На Лексингтон Авеню
І 70-ть-якійсь там вулиці,
Воно — як бездомна свіча
Для усіх поетів,
Що ніде не можуть пристати
До своєї тіні, —
То вона попереду них
На сто років,
То позаду на ціле смеркання
Середньовіччя...
Боже усіх вовків-собак
валютного зоре —
простору
Над Лексинтон Авеню
І усіх справедливих
казкових завершень
кожного діяння
і починання
Всіх поетів притульних
чи безпритульних —
Найвірніших твоїх підданих,
Найсолодших коханців
Райського дерева
Меду та гіркоти, —
Ти не зневаж мене теж
Своїм знаком-увагою,
Я все одно
Твій окличний знак —
Твоя форма
Серця всеношного,
Що просить усіх
Розвернутися Лицем
До небесних Плеяд
І обняти самих себе
Як батька світу
Чи сестру нічного світила...
І ще одну казку сотворити
Про небесний мед, до котрого
Зась хмародерам-халдеям
Чи натовпам діамантів,
Розкиданих по тротуарах
І жадних руках...