Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Сергій Синюк (1975)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   ***
    І крізь важкий минулорічний сніг
    Вломився, як чекісти на поріг,
  •   Дебет і кредит
    Тендітна річ - душі матерії.
    Та й я не дуже тямлю в них.
  •   сонет 12
    В твоєму прізвищі я чую знов і знов
    Любов Шекспіра і Петрарки славу…
  •   Поїхд Харків-Ужгород
    Поїзд «Харків-Ужгород» мчить крізь темінь ночі…
    По подушці розлились смолянисті коси.
  •   Осіння елегія
    Знову дим як пензель в парку злотить крони.
    Знов тумани річку кутають в ночах.
  •   Неврологічний сонет
    На довгі лікарняні корпуси
    Якось понуро світить місяць повний.
  •   Під вечір...
    Під вечір, в дитсадку, і тато - родич.
    2008
  •   ***
    А в моїх земляків і далі
    На душі - жалі і печалі.
  •   Постноворічне
    Очі вбирають барви світанку.
    Ніздрі лоскоче сніжна імла.
  •   ноктюрн фа-мінор
    Ноктюрн фа-мінор
    Хто стукає в двері? Джейн Стірлінг? Чи власне сумління?
  •   Елегія
    Я часом мрію: ранньою порою
    Зайти в обшитий дубом коридор
  •   Тутешня натура
    Душа моя щастям кипить і вирує,
    Як часом побачу, йдучи по селі,
  •   Ноктюрн сі-бемоль мінор
    Олександрові Марченку
    Ця ніч в листопаді в Парижі печальна й тягуча...
  •   Ноктюрн сі-бемоль мінор
    Ця ніч в листопаді в Парижі печальна й тягуча...
    Так, навіть в парижі трапляються ночі печальні.
  •   З дитячого
    Сім’я в нас - дружна валочка
    І кожен – молодець
  •   Балада 2
    Вона ні дівка ні вдова - отак, дівчатка!
    Бо все ж два роки ним жила, хай без печатки
  •   Повна ідилія
    Люблю автобус неквапливий
    /Е.Зозуляк. "Ідилія"/
  •   Символ віри
    Коли тебе бачу осяйну і милу,
    То завше на думку спадає мені:
  •   ***
    Хтось з клаптика газетного окрайця
    Урвав. щоб записати нашвидку:
  •   Осінь в Шумську
    Як човен торговий з урожаєм новим,
    Що по Божій ласці щедро нам зростав,
  •   Шумський прелюд
    Моя любов пекучо - невгасима -
    Оця земля лісів й озерних плес,
  •   Волинь
    Кипіння круч, озер ласкава синь.
    І сонце, що крізь крони в душу ллється.
  •   Гімн Любові
    Між смертельних бід, якими зараз повен білий світ
    Між воєн світових і хатніх свар це - найбільший дар
  •   Шукай, або мовчи
    Шукай, або мовчи
    І кожна мить, і кожна новина,
  •   Слухаючи Баха
    СЛУХАЮЧИ БАХА
    (цикл сонетів)

  • Огляди

    1. ***
      І крізь важкий минулорічний сніг
      Вломився, як чекісти на поріг,
      Мій персональний тридцять сьомий рік
      В подобі тонкостанної брюнетки



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Дебет і кредит
      Тендітна річ - душі матерії.
      Та й я не дуже тямлю в них.
      Та забагато бухгалтерії
      В твоїх поривах показних.

      Щаслива і балансом й сумою
      Не зробиш більш ні кроку вглиб.
      Хоч, як не смішно, - й досі думає
      Багато хто, що ми могли б...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    3. сонет 12
      В твоєму прізвищі я чую знов і знов
      Любов Шекспіра і Петрарки славу…
      Прорубує тобі моя любов
      Дорогу на вершину величаву.

      Чому ж печаль колюча і тяжка
      Лежить весь час між мною і тобою?
      Ім’я твоє – «солона» чи «гірка»
      Тому і я назвав тебе Сльозою.

      Це прізвище з волинських полинів…
      Ім’я, що личить тільки королеві…
      Твоє ім’я і прізвище мені
      Окреслили навік шляхи життєві

      Вся доля – ти. Одна єдина жінка.
      Моя любов. Тріумф. Моя Сльозинка.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Поїхд Харків-Ужгород
      Поїзд «Харків-Ужгород» мчить крізь темінь ночі…
      По подушці розлились смолянисті коси.
      Чудо Твого дихання слух мені лоскоче.
      Губи, ледь розтулені – мов троянди в росах.

      А колеса поїзда стукотять: «До-до-му».
      Видно за вікном, як рейки світять світлом срібним.
      Ти втомилась… Й допустила тільки через втому,
      Щоб спортивне розстебнулось далі, ніж потрібно.

      Я Тебе такою бачив тільки півхвилини.
      По обіді того ж дня ти була вже вдома.
      Та мене видіння те більше не покине.
      Признаюся і Тобі… і собі самому.

      Навіть заскліваючи, бачитимуть очі:
      Поїзд «Харків-Ужгород». Ти. І темінь ночі.
      2011



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Осіння елегія
      Знову дим як пензель в парку злотить крони.
      Знов тумани річку кутають в ночах.
      Інеєм на шибці вечір знов холоне.
      Знову Ваші ноги... в мене на плечах
      2011



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Неврологічний сонет
      На довгі лікарняні корпуси
      Якось понуро світить місяць повний.
      Лежу. Беруться обласні специ
      Залікувати біль невиліковний.

      Снують по коридору лікарі.
      Бурчить на когось санітарка строго.
      Стандартна клумба пахне у дворі.
      А я лежу. І думаю: «Для чого

      Ці крапельниці, заштрики, режим
      І тиша в білій тісноті палати?»
      Ти добре знаєш, що мене не тим
      І не від того треба лікувати.

      Що весь мій біль знімає як рукою
      Тоді, коли говоримо з тобою.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Під вечір...
      Під вечір, в дитсадку, і тато - родич.
      2008



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. ***
      А в моїх земляків і далі
      На душі - жалі і печалі.
      А найбільша печаль і обида -
      Зайва гривня в кишені в сусіда.
      2011



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Постноворічне
      Очі вбирають барви світанку.
      Ніздрі лоскоче сніжна імла.
      Наскільки людина здоровша зранку!
      Якщо вона з вечора не пила...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ноктюрн фа-мінор
      Ноктюрн фа-мінор
      Хто стукає в двері? Джейн Стірлінг? Чи власне сумління?
      Із Джейн їх вже триста разів у плітках повінчали…
      Які почуття на самому краю животіння??
      Одні лиш холодні рядки у листі до Гржимали….

      Хоч кращої жінки у нього, мабуть, не було би:
      Привітна, уважна, ласкава, невтомна й безсонна.
      Вона, щоб могла, лікувала б не тільки хвороби,
      А ще й від коханки-безбожниці й тата-масона.

      «Міс Стірлінг приходила й знову читала з Писання.
      Та що мені з того? Давно і без неї я знаю…»
      Та тільки – що значить знання, як нема покаяння?
      Що значить знання, як без Духа воно умертвляє?

      Лишень до чола щось торкнулось волого й печально -
      Аж серце здригнулось, хоч ніби немає причини.
      Чи то некоханої жінки цілунок прощальний,
      Чи Божа сльоза над недолею блудного сина.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Елегія
      Я часом мрію: ранньою порою
      Зайти в обшитий дубом коридор
      Приклад МГ погладити рукою
      Ледь чутно пересмикнути затвор
      І ввічливо та чітко запитати
      Про перспективи збільшення зарплати



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    12. Тутешня натура
      Душа моя щастям кипить і вирує,
      Як часом побачу, йдучи по селі,
      Як трактор сусіда німецький буксує
      В моїй українській колгоспній землі



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Ноктюрн сі-бемоль мінор
      Олександрові Марченку
      Ця ніч в листопаді в Парижі печальна й тягуча...
      Так, навіть в парижі трапляються ночі печальні.
      І вітер гуде моготонно, як спогад болючий,
      І гострі градитини об шибку, як думка безжальна...

      Самотньо і пусто. Аж вухами чути цю пустку –
      Подвійні удари глухого, зімятого дзвона.
      До горла підкочують раптом непроханим згустком,
      Довкола спускається морок примарно-червоний...
      Примари бці зникли, якби обізвався хтось рідний.
      Хоч словом одним. Це ж так ясно, так проосто, так легко!
      ... Крізь вітер і морок не знати, не чути, не видно.
      Бо всі залишилися там – чи давно, чи далеко.
      Лиш спогад сердечний зігріє – і згіркне полинно,
      Із теньканням хльостким – неначе струна обірвалась.
      Бо память вже ледве тримає пісні батьківщини.
      А серце... на що розійшлося, на що змарнувалось?

      А вдома сніги вже іскряться, як вранішні роси
      У памяті зблиснуть на мить – і погаснуть прощально...
      Довкола Париж, і листопад. І тяжко незносно
      Людині самій, навіть якщо вона геніальна.
      2008



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Ноктюрн сі-бемоль мінор
      Ця ніч в листопаді в Парижі печальна й тягуча...
      Так, навіть в парижі трапляються ночі печальні.
      І вітер гуде моготонно, як спогад болючий,
      І гострі градитини об шибку, як думка безжальна...

      Самотньо і пусто. Аж вухами чути цю пустку –
      Подвійні удари глухого, зімятого дзвона.
      До горла підкочують раптом непроханим згустком,
      Довкола спускається морок примарно-червоний...
      Примари бці зникли,Ю якби обізвався хтось рідний.
      Хоч словом одним. Це ж так ясно, так проосто, так легко!
      ... Крізь вітер і морок не знати, не чути, не видно.
      Бо всі залишилися там – чи давно, чи далеко.
      Лиш спогад сердечний зігріє – і згіркне полинно,
      Із теньканням хльостким – неначе струна обірвалась.
      Бо память вже ледве тримає пісні батьківщини.
      А серце... на що розійшлося, на що змарнувалось?

      А вдома сніги вже іскряться, як вранішні роси
      У памяті зблиснуть на мить – і погаснуть прощально...
      Довкола Париж, і листопад. І тяжко незносно
      Людині самій, навіть якщо вона геніальна.
      2008



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    1. З дитячого
      Сім’я в нас - дружна валочка
      І кожен – молодець
      Матуся, як сівалочка,
      Татусь як тракторець
      В городі все стараються –
      Шукають щось в землі…
      Отак і просуваються
      Реформи на селі.
      2000



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Балада 2
      Вона ні дівка ні вдова - отак, дівчатка!
      Бо все ж два роки ним жила, хай без печатки
      Ох і чесали язики баби - сороки!
      Вже мала щастя і біди - все в двадцять років.
      Та ні не з ним жила, а ним - заради нього
      А він - для неї, а тепер - нема нічого
      Привезли в ящику його дядьки в погонах
      А їй? А хто вона йому, як по закону?
      Їй - тільки сльози, але й ті вона ховає
      Війни нема, а часом бачте, що буває
      Іде тихенько, мов пливе, не чути кроків
      Іде - ще дівка, вже вдова... Все в двадцять років.
      1995 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Повна ідилія
      Люблю автобус неквапливий
      /Е.Зозуляк. "Ідилія"/

      Люблю автобус неквапливий,
      Його моторчик буркітливий,
      Сидінь обдертих дерматин,
      І скрипи завжди лисих шин.
      Його, як можна зрозуміти,
      Дірявили ще "месершміти"
      І фарба, що борти вкриває
      Іржу і дзюри затуляє.
      Люблю постійних пасажирів:
      Сільських бабусь і бригадірів,
      Студенточок і інженерів,
      І п'ятдесят пенсіонерів.
      Люблю їх клунки з пирогами
      І те, як допчуться ногами
      По мозолях і чамайданах.
      Люблю дорогу, всеньку в ямах -
      На ній дізнаєшся й без книжки
      Яка і де у тебе кишка.
      Люблю автобус неквапливий!
      І в світі певно неможливо,
      Щоб було щось, таке ж веселе,
      Як наш автобус через села.

      1998 р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Символ віри
      Коли тебе бачу осяйну і милу,
      То завше на думку спадає мені:
      Невже би то з мавпи природа зуміла
      Створити це чудо? Я знаю, що ні!

      І вірую я, що ти створена Богом,
      Що є в тобі справді щось позаземне.
      Не смійся - це так. А інакше від чого
      Ти кожної миті чаруєш мене?
      1991



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. ***
      ***
      Хтось з клаптика газетного окрайця
      Урвав. щоб записати нашвидку:
      “Сураж, Стіжок, Антонівці, Загайці” –
      Чотири слова в рваному рядку.

      Робоча одноразова проблема
      Звела до купи звичні назви сіл.
      Зійшлись – і зазвучали як поема.
      Звучанням слів і сліз і славних діл.

      Політ душі, прихований в кухвайці.
      Свіча на злих історії вітрах.
      Сураж, Стіжок, Антонівці, Загайці –
      Скарби Волині, сховані в лісах.

      2006



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Осінь в Шумську
      Як човен торговий з урожаєм новим,
      Що по Божій ласці щедро нам зростав,
      На вітрилах листу жовто-золотистих
      Припливла до Шумська осінь золота.

      Скоро перший іній сріблом крони зросить.
      Діамантом в травах зблискує роса…
      Дякуємо, Боже ми Тобі за осінь.
      Диво – осінь в Шумську – щедрість і краса.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Шумський прелюд
      Моя любов пекучо - невгасима -
      Оця земля лісів й озерних плес,
      Зневажена сусідами черствими,
      Та милувана Господом з небес.

      Віки пронісши на своїх раменах,
      Достойний в непихатості своїй -
      Цей край тихенько світиться для мене
      Нехай не дуже пишний, але мій.

      І хоч скрекочуть ворони старанні,
      Звіщаючи то бідність, то біду -
      Та Шумщина - це той окоп останній
      З якого я нікуди не піду.

      Бо вірю, що преобразиться зримо,
      Постане в сяйві тисячі чудес.
      Знехаяна чужими…та й своїми,
      Та милувана Господом з небес.
      2005



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Волинь
      Кипіння круч, озер ласкава синь.
      І сонце, що крізь крони в душу ллється.
      Відважні й мудрі люди. Це - волинь,
      Що в чулім серці піснею озветься.

      Задовгі сотні літ не раз не два
      Митці ту пісню бралися співати,
      Та бідні виявлялися слова,
      Щоб всю красу і велич передати.

      Все вабили митців кількох колін
      Почаєва незгасне світло тихе,
      Острозька монолітність древніх стін
      І Кременця шпилі, хрести і стріхи.

      В Вишнівця велично-світлий сум,
      І невагасима пісня Берестечка,
      І Шумських берегів зелений шум,
      Шляхетні села. Гамірні містечка.

      Так поєднались в висях осяйних,
      Сплелися нерозривно й позачасно,
      Господній дар - і праця рук людських,
      Небесний геній - і земля прекрасна.
      2003



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Гімн Любові

      Між смертельних бід, якими зараз повен білий світ
      Між воєн світових і хатніх свар це - найбільший дар
      Зразу не збагнеш... здається неможливим, але все ж
      На цій Землі, де ллються сльози й кров
      Досі є любов...
      В цей жорстокий час самим Всевишнім послана до нас
      Її ходи не стримає зима, розлук тривалих тьма
      І навіть смерть сама
      Гарна ніби в сні, любов хай буде з нами по всі дні
      І поки є вона межи людьми доти живі вони
      Поміж тих проблем в яких сьогодні ти і я живем
      Розтопить страх неначе лід весна
      Лиш вона одна
      Не бажає зла свята любов що із небес прийшла
      Усьому вірить й терпить сотні літ
      І - рятує світ...
      2008



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Шукай, або мовчи
      Шукай, або мовчи
      І кожна мить, і кожна новина,
      Прийшовши в очі зазирає прямо
      Як та старозавітна звірина
      Приведена по назву до Адама.

      Знайдеться поруч, чи в імлі століть,
      У мові книжній, чи у просторіччі,
      Таке, що не твоє, але болить.
      Як шрами на дівочому обличчі:

      Війна на кухні й тепла даль доріг,
      Прадавній біль і світла радість нова,
      Мов цуценя по скибку на поріг
      Прийде і скімлить-вимагає слова


      А десь же є, аби знайти хотів
      Те слово - неповторне і єдине.
      Воно з під товщі близьких напівслів
      Проб'ється, ніби джерело з-під глини.

      Лиш каблуком його не затопчи,
      Прозорість чисту не мішай з болотом.
      Воно десь є! Шукай. Або мовчи.
      Ото і є поетова робота




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    11. Слухаючи Баха
      СЛУХАЮЧИ БАХА
      (цикл сонетів)
      Тема:
      Прості собі пальці, що знають і сапу і лахи
      Легенько торкаються серця солодким тремтінням
      І вечір весняний заповнює музика Баха
      Над справжнім мистецтвом не владні ні війни ні тління

      В його біографії – мало ефектних деталей
      Хоч завжди нелегко творити велике з простого
      Він вмів без розпусних розваг і крикливих печалей
      Будити у ближньому совість і вести до Бога.

      Щоб кожен міг йти на вершини надії святої
      Очистивши душу від бруду і страху сльозою
      Життя будувати на камені Божого Слова

      І віру, пронісши крізь бурі відважно і ніжно
      В служінні державі й домашнім, містечку і ближнім
      Красу кожноденно творити на Славу Христову.



      І

      Прості собі пальці, що знають і сапу і лахи
      Дитячі попрати, без пишних прикрас особливих
      Торкаються клавіш. І якось нежданно і м’яко
      Від доторку цього легкого з’являється диво.

      Хоч ноти самі по собі – лиш значки на папері,
      А звуки – то тільки повітря легке коливання,
      Але – зазвучало – і ніби відкрилися двері
      І в душу впустили частинку стрімкого сіяння

      Щоб дотиком теплим загоїло темні печалі
      І думку вело до святого і вічного, в далі,
      Яких вона прагне ще з часу свого сотворіння.

      Те світло довіку твоєї душі не залишить.
      І навіть, як звуки розтануть в задумливій тиші -
      Легенько торкаються серця солодким тремтінням.


      ІІ.
      Легенько торкаються серця солодким тремтінням
      Піднесено-точні акорди, тремтливі тремоло.
      І я, хоч і тягнуть турботи казьонно-осінні
      На мить прислухаюсь до вікон музичної школи.

      На мить прислухаюсь – і зовсім притишую кроки,
      Бо ж вабить мелодія фуги у сутінках сірих
      Хтось з викладачів матер’ялу для нових уроків
      Шукає у “Правильно темперованім клавірі”

      Зі мною у дворик шкільний вже зглядаються зорі
      Містечко скупалось у свіжості травня прозорій
      І місячне світло цілує на конику бляху.

      Тепер наді мною ні час ні буденність не владні.
      Бо котяться звуки, неначе каскад водоспадний
      І вечір весняний заповнює музика Баха.

      ІІІ
      І вечір весняний заповнює музика Баха.
      Писалась вона у містечках і в княжих столицях.
      Ввібрала і щастя дитинства в садах Ейзенаха
      І горе сирітства у десятирічному віці.

      Уперте навчання – і трепетну радість натхнення,
      Смерть жінки коханої – й втіху у новому шлюбі.
      Родинне тепло – і поїздки за хлібом щоденним,
      Прихильність князів – і вказівки начальничків грубі.

      Тривоги війни – і молитву правдиву і чисту,
      Казьонні обов’язки й славу митця-органіста,
      Хвилини тріумфу і роки смирення й терпіння

      Це все додалося до сплаву трудів і таланту
      І в тиші вечірній сіяє тепер діамантом –
      Над справжнім мистецтвом не владні ні війни ні тління.

      IV
      Над справжнім мистецтвом не владні ні війни ні тління.
      Вона вознеслась над режимами й примхами моди
      І просто пішла через час. І несла поколінням
      Свою незбагненно нев’янучу мудрість і вроду.

      І кожен знайде в цьому скарбі загальнолюдському
      Щось надто співзвучне своїм почуттям особистим:
      Збентеження й радість, тривогу і тугу за домом,
      біль, ніжність і трепет душі перед вічним і чистим.

      Звучить дотепер на лише в старовинних органах
      Доречна й в сучасних обробках на телеекранах
      за терміном служби вона витриваліша сталей

      Такою ефектною музику зміг написати
      Митець чий життєпис нас міг би і розчарувати –
      В його біографії мало блискучих деталей.
      V
      В його біографії – мало блискучих деталей.
      Він осторонь був від посад та інтриг політичних
      Уник перешептів кумась і любовних скандалів,
      Розгульної слави й хвороб передчасно-трагічних.

      Судився з пихатим начальством за пільги й зарплати
      І діток родив у доволі солідному віці
      Для творчості тем вмів не тільки у собі шукати
      А в творчій постійності був витриваліший криці

      В людські почуття він вглядався й вслухався уважно
      Та в Божому слові знаходив насущне й суттєве
      За досі нечуване брався ретельно й відважно
      Щоб дзеркалом власної творчості в сірість життєву

      Відбити частину небесного сяйва святого,
      Хоч завжди нелегко творити велике з простого.

      VI
      Хоч завжди нелегко творити велике з простого
      Він міг показати красу незвичайну у звичнім.
      Це тільки нездара все тягнеться до громіздкого,
      Аби хоч самому собі видаватись величним.

      “Бах мислив органно. Орган був його інструментом”…
      Вважають наскільки загально – настільки й невірно
      У різних випадках, залежно від творчих моментів
      Він мислив – в Чаконі – скрипково, в сюїтах – клавірно

      А флейта! Проникливо ніжна, весела і чула
      Так зграбно сміється у “Жарті”, що це пам’ятають
      Й канкрєтні колєги, що тіпа в мобільнику чули
      Мотив цей стрімкий і його чисто з класики й знають…

      Промовити тихо – і громом органних педалей
      він вмів без розпусних розваг і крикливих печалей.

      VII
      Він вмів без розпусних розваг і крикливих печалей.
      Про сутність життя гроворити з людською душею
      І допомогти їй у храмі чи княжому залі
      Згадати про те, що найбільше потрібно для неї..

      Оплакати втрати колишні і власні провини,
      Сльозами розкаяння змити негідне і грішне
      зануритись в музику, ніби в оту комірчину,
      В якій у молитві душа сам-на-сам із Всевишнім,
      Вдавалося курфюрсту і столяру, старцю й дитині
      Тоді…. та й тепер, хоч котились роки за роками
      Живемо ми в іншу добу і у іншій країні
      а з музики цеї – і досі виходиш, як з храму.

      Бо здатна – тендітна і мудра, гаряча і строга
      Будити у ближньому совість і вести до Бога.

      VIІІ
      Будити у ближньому совість і вести до Бога.
      Він прагнув, просивши натхнення і мудрості в Сина Людського
      Показував в творах – який до нас добрий Всевишній
      Що може створити людина, коли вона – з Богом!

      А досвід кривавих століть вільнодумно-безбожних
      так само показує незворушно і строго,
      до чого – на голову власну додуматись може,
      Людина, що в домислах гордих лишилась без Бога…

      Концтабір, колгосп, голокост, кулемет, крематорій,
      Напалм, бомбовоз, Хіросіма, плутоній і торій
      Калічачи долі котились клубком вогнедишним

      Але і в ту пору ледь чутно, як свічка теплилась
      Ця музика світла і мудра, що тихо творилась
      В служінні державі й домашнім, містечку і ближнім.


      ІХ
      В служінні державі й домашнім, містечку і ближнім
      (Чи парафіянам, чи бідним обдертим студентам)
      Вбачав він свій перший обов’язок перед Всевишнім,
      А творчість була не метою, а лиш інструментом
      Лише ремеслом між ремесел – простим і доцільним.
      З його мозолями й ретельним щоденним терпінням.
      Як жінки життя з материнством стає повноцінним,
      Так для чоловіка його робить вартим служіння.

      Кому – на сторожі Вітчизни дозором стояти
      Кому за спокоєм і статком краян пильнувати
      Для кого служіння на поле, в майстерня чи в слові.

      а він свою службу щоденну виконував в тому,
      Щоб мудро й старанно, не чинячи кривди нікому
      Красу кожноденну творити на славу Христові.

      X
      Красу кожноденну творити на славу Христові.
      Ми можемо й нині. Не тільки в хоралах органних.
      Не тільки у пісні, чи фарбі, чи красному слові –
      А в праці щоденній, талантом нам Господом даним.

      «Я просто старався. І кожен, хто буде ретельним,
      Досягне того ж результату» –казав композитор
      Бо хлібороб , інженер, чоботар, будівельник
      У праці своїй може діяти талановито.

      Аби лиш талант не втоптати в життєві дрібниці
      Іти до мети крізь байдужість, наживу і ницість
      За справу життя свого взятись без зачіпки страху…

      Нагадує музика ніжна палка і тривожна
      Що ллють нам у душу персти віртуоза чи може
      Прості собі пальці, що знають і сапку і лахи.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5