Автори /
Михайль Семенко (1892)
|
Рубрики
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Зима
•
Поезії згуби
•
Mors syphilitica
•
Савонарола
•
Клубок калік
•
Ваґон
•
Виклик
•
Картка
•
До виходу мого першого тому (Деяким «полемістам»)
•
XVI
•
XV
•
VII
•
VI
•
Мемуари
•
Полінезія
•
Місто
•
* * *
•
Бажання
•
Голос мая
•
Біля Володимира
•
Вона
•
Сонцекров
•
Осінь
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Сніг спадає і скрізь так біло
Ніби тіло
Ніби тіло
З перерізаним горлом
і захололим осміхом губ
і захололим осміхом губ
Я не бігаю за тобою
з журбою
з журбою
Душу осумлює неясність по́статів
свідків невідомість.
свідків невідомість.
Загинув у безглузді спорошенім
будинок білий цяцькований.
будинок білий цяцькований.
Ваґон без вікон
подорож прикра
подорож прикра
Гей ти найвищим визнаний
стій
стій
Мого життя ґазельну срібність
і випадковість
і випадковість
Вийшов нарешті мій перший
том –
том –
Пане Вороний! Коли Ви перестанете
вже ходити у вибиваних штанях?
вже ходити у вибиваних штанях?
Одержав від товариша листа.
З міста, де я жив недавно.
З міста, де я жив недавно.
Білі білі як коралі
білі зуби зуби Галі
білі зуби зуби Галі
тихоплеще сярічка душі
кнійсхиливши сясплять комиші
кнійсхиливши сясплять комиші
Я зори п’ю співець лазоревий
зори гранітових тротуарів
зори гранітових тротуарів
Я харцизить поезію
Київ ….. Полінезію.
Київ ….. Полінезію.
Осте сте
бі бо
бі бо
СТАЛО ЛЬО ТАЛО
АЛО РЮЗО
АЛО РЮЗО
Чому не можна перевернути світ?
Щоб поставити все догори ногами?
Щоб поставити все догори ногами?
І я, і Ви – почули голос Мая.
Щось затремтіло – там, біля серця.
Щось затремтіло – там, біля серця.
Я сидів собі на горі біля Володимира
і дививсь як ішов дим із пароплавового димаря
і дививсь як ішов дим із пароплавового димаря
Ви спитаєте мене – хто вона?
Ах я не знаю сам.
Ах я не знаю сам.
Без сонця жити я не хочу
стерпіть не можу я холодних ліхтарів
стерпіть не можу я холодних ліхтарів
Осінь похмура йде
хмари дощі тумани
хмари дощі тумани