суїцидникам ніколи не зрозуміти
як це вершково-сонячно ніжитись на зім'ятих простирадлах
в ліжку о 12:36 a.m.
смакуючи на устах тендітну усмішку
від кайфу
що в моїх хмарах скачуть маленькі сині кульки
їх хочеться піймати руками
стискати у жменях
перелитися в них теплом
і дзенькнувши розлетітися блискучими намистинками
які б розсипалися стомленою травою сірого вбогого міста
і підпалені сонцем, промінцями указували шляхи
серцям, що калатають, літають, пурхають, шурхають
точно ніби блакитні метелики
у мене в животі
який ритмічно і приємно підтанцьовує легеням

я обіймаю подушку руками
притискаючи її до метеликів
аби їм було тепло і затишно
але обіймати когось було б значно дієвіше