Автори /
Катерина Савельєва (1985)
|
Рубрики
• Високочола кішка
• Голка болю
• Найкраща країна
• Звабне яблучко
• Стомлений птах
• Осінній плач
• Мавка
• Тобi
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Лебiдь
•
Квiти
•
Кокон
•
Вiдчувай
•
Тепле болото
•
Сон
•
Нiч
•
Погляд
•
Буревiй
•
Пожовкле листя
•
Терен
•
Тихо
•
Втома
•
Тихо
•
Рижий кiт
•
Повінь
•
Вікна
•
Білий килим
•
Зоря
•
Пробудження
•
Білий сніг
•
Хокку
•
Раба
•
Акварелі
•
Марево
•
Солодка вата
•
Полотно
•
Метелик в долонях
•
Тендiтна квiтка
•
Обійми вуст
•
Сандалі
•
Почуття навколiшках
•
Тобi
•
Пожар
•
Кропива ти моя
•
Біла вуаль
•
Пломбір
•
Краплини літа
•
Вікно бажання
•
Мамі
•
Спокусник
•
Солодкий голос
•
Новорічні вогні
•
Осінні листи
•
Літня злива
•
Перелякане теля
•
Мавка
•
Порожня свіча
•
Морозний бешкетник
•
Осінній плач
•
Стигла слива
•
Стомлений птах
•
Звабне яблучко
•
Кусюча зима
•
Метелик
•
Гола береза
•
Свiжий буревiй
•
Найкраща країна
•
Голка болю
•
Збуджені кролі
•
Зелені лани
•
Біле пір'я мрії
•
Загублене кошеня
•
Червона шапочка
•
Білий сум
•
Гірки
•
Струшене вбрання
•
Мелодія кохання
•
Осінній подих
•
Пліт
•
Сонливе небо
•
Зелений рай
•
Високочола кішка
•
Вільні сади
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Розсипається тiнь за спиною,
Вже давно перегорнутих днiв.
Вже давно перегорнутих днiв.
Ангели мої, крила вашi бiлi,
Наче увi снi тихо все було.
Наче увi снi тихо все було.
У коконi зимової дрiмоти -
Ховалося налякане дитя.
Ховалося налякане дитя.
Поспiшай, зiрватись вiтром неба,
Скупати руки серед хмар.
Скупати руки серед хмар.
У своєму болотi зеленому,
Дуже тепло i легко було.
Дуже тепло i легко було.
Я тебе вiдчула поряд себе
Та шкода, що тiльки увi снi.
Та шкода, що тiльки увi снi.
Вечiр тихо дихає у вiкна,
Пальцями постукує по склу.
Пальцями постукує по склу.
У поглядi таємних почуттiв,
Неначе битим склом у серцi,
Неначе битим склом у серцi,
Розкуйовдила пасма волосся -
Ностальгiя твого почуття.
Ностальгiя твого почуття.
Пожовкле листя сиплеться на землю,
Осiннiй вечiр вкрився пiд дощем.
Осiннiй вечiр вкрився пiд дощем.
Обкуренi чарзiллям бiлi стiни,
Його начаклували ти i я.́
Його начаклували ти i я.́
Вітер розрізає сиві хмари,
Холодом постукує за склом.
Холодом постукує за склом.
Пити, як же хочеться пити!
Фіранку і вікна закрити,
Фіранку і вікна закрити,
Вітер розрізає сиві хмари,
Холодом постукує за склом.
Холодом постукує за склом.
Ніч. Звисає спокій в небі.
Поховали колючки
Поховали колючки
Повисла тиша у повітрі,
Погрітися з думками.
Погрітися з думками.
Тихим крокам оголених мрій,
Вже набридло чекати.
Вже набридло чекати.
Замріяний килим над містом,
Встеляє дорогу весні.
Встеляє дорогу весні.
Навколішках досліджуючи дно
У темряві скарби шукала.
У темряві скарби шукала.
Забуті спогади колишніх,
Таких глибоких почуттів,
Таких глибоких почуттів,
Амури крилами тріпочуть.
Весна! Розтанув білий сніг.
Весна! Розтанув білий сніг.
Ти дивишся на мене.
Я — бачу тебе наскрізь...
Я — бачу тебе наскрізь...
Невільниця та ще у ланцюгах,
Подовгу споглядала на життя -
Подовгу споглядала на життя -
Небо з головою ступає на підлогу,
Підкрадаючись, ховає твій сон.
Підкрадаючись, ховає твій сон.
Схаменувся день під каменем застуди.
Заблукала тиша у вікні,
Заблукала тиша у вікні,
Під колесами сну виглядаю,
Босоногі гуляють думки.
Босоногі гуляють думки.
Коли свiтанок закотився крiзь вiкно,
Весняний вечiр плавиться в туманi
Весняний вечiр плавиться в туманi
Ти сховав метелика в долонях,
Ніжно грався крилами душі.
Ніжно грався крилами душі.
Промiнням сонячної зливи,
Ще сонно грається земля,
Ще сонно грається земля,
Лютий вітер пне у спину
І крижинками дощі.
І крижинками дощі.
Я тобою ошпарилась чаєм
І вистукував вітер по склу.
І вистукував вітер по склу.
Квiтку, обiрвану, що лишив бiля скла -
Пiднятися пальцями змушую.
Пiднятися пальцями змушую.
Скажи, чому нiяк не можу,
Забути присмак теплих слiв?
Забути присмак теплих слiв?
Знайди у стоптаному серці,
Серед обірваних гілок,
Серед обірваних гілок,
Ти мені у снах з’являвся
І полудою ночей,
І полудою ночей,
Наче серце скам’яніло
На асфальтному шляху.
На асфальтному шляху.
Осінній промін - через душу,
Пройшов у листя золоте.
Пройшов у листя золоте.
Пісок збігає у долонях,
Мого розпеченого дня.
Мого розпеченого дня.
Твої вуста - вікно бажання,
Відкрили у душі моїй.
Відкрили у душі моїй.
Я пам’ятаю час тяжкий
І розпач на обличчі.
І розпач на обличчі.
Вечірній травень стукає у вікна,
Блукає тиша по кімнатах.
Блукає тиша по кімнатах.
Збираю спогади свої,
Вони розкидані у серці:
Вони розкидані у серці:
Зима сховала спокій під ялинку.
Я, як дитина плигаю туди.
Я, як дитина плигаю туди.
Розкидала осінь по землі,
Стоптані листки прощання.
Стоптані листки прощання.
Навіщо ти являєшся у часі,
Моя примаро літнього тепла?
Моя примаро літнього тепла?
Моя незаймана душа,
Неначе пташка у повітрі.
Неначе пташка у повітрі.
Лоскоче пір’ячком за носа,
Весняний день мого буття.
Весняний день мого буття.
Мої думки, своїми пелюстками,
Спадають снігом на лице.
Спадають снігом на лице.
Сиве небо, ковдрою над містом,
Скидає квіти крижані.
Скидає квіти крижані.
Розірваним намистом почуття
Із голови, немов волосся -
Із голови, немов волосся -
Похмурий день - вклонився зорям
І до землі лицем припав.
І до землі лицем припав.
Ніч - павутиння амурних невдач.
Тишею літньої спеки,
Тишею літньої спеки,
Заглядають променi в дзеркало пiд вiї,
А у тому дзеркалi - стомлена душа.
А у тому дзеркалi - стомлена душа.
Кусає день за вуха i за щоки:
Пекучий потиск його рук.
Пекучий потиск його рук.
Чорне небо сльозою тупоче:
Засипає намистом стежки.
Засипає намистом стежки.
Я обпекла вуста холодним груднем,
Пухнастий день розгулює по колу.
Пухнастий день розгулює по колу.
Трiпоче жовтим пiр'ям листя над землею,
Шумить i обсипає золотом з гори -
Шумить i обсипає золотом з гори -
Тече Дніпро по вільній Україні,
Шліфує кручі, змінює роки.
Шліфує кручі, змінює роки.
Замиготіли іскорки у небі.
Холодні зливи іноді ідуть.
Холодні зливи іноді ідуть.
Прийшла весна і тане за дверима.
Зелену сукню стеле по землі -
Зелену сукню стеле по землі -
Долоні холодні, не можу нагріти,
З душі не зникає брудна каламуть -
З душі не зникає брудна каламуть -
Колихає небо, біле пір’я мрії,
Розкидає в друзки хмари пухові.
Розкидає в друзки хмари пухові.
Розцвітали квіти біля церкви:
Пурпурові, ніжно-золоті.
Пурпурові, ніжно-золоті.
Крокує повінь в потойбіччя днів,
Міська багнюка засипає тишу.
Міська багнюка засипає тишу.
Холодна тінь гойдається за мною
І в небуття вплітаються думки.
І в небуття вплітаються думки.
Блукає темрява крізь день,
Собою тіні прикриває.
Собою тіні прикриває.
Ховає погляд свій пожовклий,
Осіннє, струшене вбрання,
Осіннє, струшене вбрання,
Бринить п’янка мелодія кохання -
У ній розтанув цілий світ.
У ній розтанув цілий світ.
Осінній подих грає листям,
Малює фарбами красу.
Малює фарбами красу.
Смолиста ніч – крилата хуртовина,
Зимовий вітер – потяг у думках,
Зимовий вітер – потяг у думках,
Зорею небо позіхає,
Рікою котяться таксі.
Рікою котяться таксі.
Пухка, зелена одежина,
Як ти пасуєш на сосні,
Як ти пасуєш на сосні,
Я кішка з поглядом рожевим!
Гаряча злива затремтить,
Гаряча злива затремтить,
Посміхнулося небо блакитним дзеркалом -
Боже, яка ж я рада!
Боже, яка ж я рада!