Метаморфози локального
Зледеніння.
Безвертепно колядують
Хрущі
І посівають незачатими
Яблуками.
До писанок клеїться
Візерований
Іній -
Імітує естраду
Звичаїв.
Різдво. А я ліплю
Покаяльні
паски...

2003

Привіт бездонності очей,
Чи може, порожнечі...
Я ж був прозорий, як пігмей,
А залишивсь предтеча.

Привіт із буднів святкувань!
Повільним ритмом кроків
Я сам на себе нацькував
Здичавілий неспокій.

Привіт по саме "прощавай",
Бо й зважити нелегко
Врожай фруктових сорту "рай",
Що в осінь гіркнуть пеклом.

2002

Південь спеки в кризі льодовитій.
Стигне кров у жилах упиря.
Кволий голос зголосився вити
Арію чужого вівтаря.

Йде усміхнений до себе пастор,
Чи пастух поголених овець.
І дарма, що переплетом свастик
Всесвіт перекреслено увесь.

Зичать дзвони мідно, високосно,
Мідяками втішена юрба.
Зупиніться - непокрита ж осінь!
Алилуя, вибачте, - набат...

2003

Чоловіки не плачуть,
А лише носять хустинку.
Їх смуток - така розминка,
Настояна на невдачах.
Голос твердий на дотик,
Аби не зігнуло спину.
Подих зі смаком полину.
Віра - уже наркотик.
Навіть коли нестача
Сили,снаги,чи відраза,
Заціпивши гнів у фразу,
Чоловіки не плачуть.

2002

Живете
Завтрашнім.
І тому, що престижно.
Напрочуд
Західні.
І фанатичні
Східно.
Любите
Не летально.
З виглядом на Маямі,
Поруч
Риму, Талліну.
А якби у вігвамі?

2003

Кінчиками твого шепоту
Впиваються сутінки.
Ранок у комі,
Захоплення у захваті.
Будиш голос,
Вмиваєш його піснею,
А очі - міцною кавою.
Посміхаєшся - за звичкою,
Або щоб не плакати.
Престаріла Європа
Смакує твоїми млинцями
До болю у попереку.
Хоче прошкутильгати
Карий безмір убрід.
Ти їй віриш.
Навіть запрошуєш додому -
Під облізлі стріхи
І в сніг по вуха.
Отак ще півтора літа -
Уже й не витягнути.
Врятуй хоч мене.

2002

На персах зустрічей тавро -
Уп'явся перстень в пальці значень.
Цей потиск вартістю в добро
Естетка-совість не пробачить.

Весна змінила етикет -
Всі етикетки у веснянках.
Об'ява: "Залишивсь білет
В кафе з березами у склянках".

Трава підстриглась під газон,
Повісив сон на очі цінник.
Мовчить забутий Мендельсон,
Немов покійник...

2003

Послухай мене востаннє -
Усе ж не буває вперше.
Очей на твоєму стані
Я безліч лишив, не менше.

Обводив строкатим хистом
Портрети палкої згоди.
А музика пахла містом
Мелодій твоєї вроди.

Послухай, хоч я пустельник,
Нехай і пам'ять у латках.
Як пити - то лиш джерельну
З долоні твого горнятка.

2002

Давні порожні мушлі
Муляють точку зору.
Страх - це коли по норах.
Правді тепер найвужче.

2002

На схилах понадхмарної гори
Кошлаті луки обпиваються нектаром.
Блакить ще синя. Синя. Повтори.
А у Карпати ми поїдем.
Незабаром.

2002

Вересень - під калюжами,
З погодою напідпитку.
Сонце вгризти не здужає
Цемент міської плитки.
На першому зверху поверсі
Поривами вітер смітить -
Хоч в хустку бери і, згорбившись,
Показуй всім бабине літо.
А краще - під схилом берега
Зібгати в чоботи шорти.
І махом дощу півкелиха
За непитущість жовтня!

2003

Антитактовний сказ послів -
Котити ніч пластами ртуті.
Ти ждеш семантики від слів.
Я ж протираю скельця суті.

2002

Сканую твою оголеність
через пенсне
надщербленого "я".
Шукаю плями
на загадкових простирадлах -
білосніжні.
Прикладаю ревнометр
до завмерлої талії -
оса.
Виймаю прискіпливий
калькулятор,
щоб злічити недоліки -
страйкують місячні батарейки.
Або ж твої ахіллески
накивали п'ятами.

2003

Порівнюю.
Ділю кордоном по тобі
Підпільний погляд. Далебі
Протерлись лінії.
Бо всі пости
Переступаєш без посвідчень.
І мушу за плечима відчай
Як вояк автомат нести.
Еміграційна панна.
Незрівнянна...