Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Борис Мозолевський (1936 - 1993)
У нас є поети-політики, поети-художники...
Поет-археолог наразі один -
БОРИС МОЗОЛЕВСЬКИЙ.
Його вірші пахнуть космічно-степовим вітром.
Його поезія глибока, як небо України.

Ігор ПАВЛЮК.



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  • •  ЧЕРВЕНЬ
    І не жона, й не наречена —
    Ішли степами без доріг.
  • •  НІЧ НА ІВАНА КУПАЛА. Феєрія
    Неначе йду, а ти за мною вслід —
    Бігом, бігом, спіткнулася, упала!..
  • •  XVI. ГОЛОС ІЗ ТОВСТОЇ МОГИЛИ (Уривок із поеми «Ирій»)
    Змієнога богине, дочка Бористену,
    володарко скіфів;
  • •  Балада про рідну пісню (Яничари)

  • •  ПОЛОВЕЦЬКИЙ ІДОЛ (Знахідка 1905 року)
    Щоб знало межі недолуге бидло
    Й сиділо мовчки, підле, на цепу,
  • •  ЙОГО ПРИХІД
    Тихо як — ні шелесту, ні сплеску!
    Світло як — в душі і навкруги!
  • •  НЕОЛІТ. Монолог.
    Над степом повінь місячна пливла,
    Я гола йшла, збирала квіт ромену.
  • •  * * *
    Високе небо дихало в пульсарах,
    Степи текли повільно, як псалом,
  • •  * * *
    Стугоніло, гуготіло,
    Все палило навкруги.
  • •  XV. ГЕРРИ
    Гробниці (скіфських) царів містяться в Геррах,
    до яких Бористен ще судноплавний.
    • Переглянути всі твори з цієї сторінки