Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Віталій Кирпатовський (1939)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Віталій Кирпатовський, [ 2010-09-25 10:29:54 ],
на сторінці твору     "ПРО ВНУТРІШНЮ СУТЬ ПОЕЗІЇ"   Кирпатовський Віталій

Спасибі, Тетяно, за цікавість до статті!!!
На мою думку, порівнювання мало що дає.
Бо суть поєзіі у неповторності Всесвіта поєта.
І він відлунюється у його творах. А це чи є чи нема. Тому і поєзія не оцінюється як добра чи погана, а - є чи ні. Форма та може бути чи гіршою чи кращою. Це як і любов. Моленьька любов - це вже не любов. Тож тільки - чи є чи нема.
Поезія, як така, може бути у всьому: і у прозових творах, і у малюнках, і у музиці, і у танцях, навіть у будьякому ремеслі, і у миттєвостях повсякденного життя.

Я ямбом чи хореєм не пишу.
Сказати?... Так і зовсім не складаю,
А тільки душу вітрам одчиняю
І упіймать мелодії спішу.

Коли співа небесная струна,
То техниці не треба вже настрою.
Коли відкоркував природного настою,
То хмілить він сильніш, чим од вина.
Віталій
Коментатор Віталій Кирпатовський, [ 2010-09-25 10:35:37 ],
на сторінці твору     "Про музику до віршів"   Кирпатовський Віталій

Так, безумовно згоден. Спасиді Тетяно!!!
Я ямбом чи хореєм не пишу.
Сказати?... Так і зовсім не складаю,
А тільки душу вітрам одчиняю
І упіймать мелодії спішу.

Коли співа небесная струна,
То техниці не треба вже настрою.
Коли відкоркував природного настою,
То хмілить він сильніш, чим од вина.
Коментатор Редакція Майстерень, [ 2010-09-25 11:45:21 ],
на сторінці поезії     "КОЛИ СПІВА НЕБЕС СВЯТА СТРУНА"   Кирпатовський Віталій

Вітаю, пане Віталію.
З великою повагою відношуся до ваших творчих світів. Але щодо цього твору маю певні критичні погляди, вже перепрошую, якщо вони видаватимуться вам зарізкими.
Попри те, що вельми ціню музикальність вашого підходу до Поетики, але вважаю, що послуговуватись тими пропозиціями, які ви робите у своїй публікації у нас "ПРО ВНУТРІШНЮ СУТЬ ПОЕЗІЇ" ( http://maysterni.com/publication.php?id=37689 ) можна лише у випадку високого поетичного вміння, високої техніки і початкової надвимогливості автора до себе. Тобто, свободою бути собою, ще потрібно найприроднішим чином оволодіти, а просто так, без наднаполегливої праці, вона не дається.
Є, зрозуміло, шляхи "простіші", як то відкривання своєї сутності не вгору, а вниз. Багато хто з авторів Майстерень пішов оцим шляхом, і не тільки Майстерень. На жаль, змушений константувати руйнівні процеси в їх особистостях, що досить добре помітні навіть на відстані, не кажучи вже про візуальне "тьмяніння"...

Повертаючись від узагальнених сентенцій до вашого тексту, то, думаю, таки неоправдано виглядає "Я я" на початку, далі йде дуже дивна відповідь на "Сказати?... Так і зовсім не складаю...", що ніяк не може бути прийнятною з огляду на серйозного читача. "ВітрАм", а не "вІтрам", "упіймать", "небесная" - вживання цих форм теж швидше говорить про найлегше, аніж про потрібне вирішення творчих моментів,
а закінчення, на жаль, неоправдано порушує всі правила.
"То хмілить він сильніш, чим од вина..."
На жаль, повинен висказати суто свій погляд, що ця спроба (поетичного доказу) виглядає, як на мене, руйнацією мови, і не містить у собі творчості, і не є життєздатною сама по собі...
Коментатор Редакція Майстерень, [ 2010-09-25 11:47:36 ],
на сторінці твору     "ПРО ВНУТРІШНЮ СУТЬ ПОЕЗІЇ"   Кирпатовський Віталій

Вітаю, пане Віталію.
З великою повагою відношуся до ваших творчих світів. Але щодо цього твору маю певні критичні погляди, вже перепрошую, якщо вони видаватимуться вам зарізкими.
Попри те, що вельми ціню музикальність вашого підходу до Поетики, але вважаю, що послуговуватись тими пропозиціями, які ви робите у своїй публікації у нас "ПРО ВНУТРІШНЮ СУТЬ ПОЕЗІЇ" ( http://maysterni.com/publication.php?id=37689 ) можна лише у випадку високого поетичного вміння, високої техніки і початкової надвимогливості автора до себе. Тобто, свободою бути собою, ще потрібно найприроднішим чином оволодіти, а просто так, без наднаполегливої праці, вона не дається.
Є, зрозуміло, шляхи "простіші", як то відкривання своєї сутності не вгору, а вниз. Багато хто з авторів Майстерень пішов оцим шляхом, і не тільки Майстерень. На жаль, змушений константувати руйнівні процеси в їх особистостях, що досить добре помітні навіть на відстані, не кажучи вже про візуальне "тьмяніння"...

"Я ямбом чи хореєм не пишу.
Сказати?... Так і зовсім не складаю,
А тільки душу вітрам одчиняю
І упіймать мелодії спішу.

Коли співа небесная струна,
То техниці не треба вже настрою.
Коли відкоркував природного настою,
То хмілить він сильніш, чим од вина."


Повертаючись від узагальнених сентенцій до вашого тексту, то, думаю, таки неоправдано виглядає "Я я" на початку, далі йде дуже дивна відповідь на "Сказати?... Так і зовсім не складаю...", що ніяк не може бути прийнятною з огляду на серйозного читача. "ВітрАм", а не "вІтрам", "упіймать", "небесная" - вживання цих форм теж швидше говорить про найлегше, аніж про потрібне вирішення творчих моментів,
а закінчення, на жаль, неоправдано порушує всі правила.
"То хмілить він сильніш, чим од вина..."
На жаль, повинен висказати суто свій погляд, що ця спроба (поетичного доказу) виглядає, як на мене, руйнацією мови, і не містить у собі творчості, і не є життєздатною сама по собі...
Коментатор Віталій Кирпатовський, [ 2010-09-25 13:50:01 ],
на сторінці поезії     "КОЛИ СПІВА НЕБЕС СВЯТА СТРУНА"   Кирпатовський Віталій

Шановний пане редактор,
Спасибі за слушну, конструктивну критику!
Визнаю та здаюсь.
Звісно, що не про мене у вірші йдеться, а про узагальнену постать поета.
Себе ж не возвеличую до "Я"
А у статті думки виведені не з самого себе, а теж з узагальнення творчості багатьох великих. Це моя мрія досягти подібного не у статусі, а у вираженні того, що в мені вирує...
З приводу цього, начебто, і є примітка під віршиком і репліка у кінці статті.
Мені здавалось, що думки у статті будуть корисні та допоможуть не тільки мені. Хай про мене і подумають погано, аби була б користь для читачів. Мої особисті амбіції проти цього смеркли.
..........................................
PS: "зовсім не складаю" - тут значить, що у цього поета слова самі виходять із душі. Він не обмірковує: "А щоб мені таке написати!?" У нього є тільки загальне налаштування на бачення не розумом, а почуттям через внутрішню призму Всесвіту душі. Це ж не означає, що одержану форму потім не треба дошліфовувати. Треба, але вже тільки слова та рими, а не загальний зміст.
Ще раз гречно дякую за увагу до моїх, менш чим скромних, опусів. Розумію, що Вашу увагу привернула лише їх недосконалість.
Віталій Кирпатовський
Коментатор Редакція Майстерень, [ 2010-09-25 15:11:22 ],
на сторінці поезії     "КОЛИ СПІВА НЕБЕС СВЯТА СТРУНА"   Кирпатовський Віталій

Шановний Віталію, після уважнішого вашого ж погляду, ви уже точніше в тексті вірша висловлюєте красу свого бачення. Саме це й важливо - не спинятися на досягнутому, але і не виходити за надхнення.
Коментатор Редакція Майстерень, [ 2010-09-25 15:18:56 ],
на сторінці твору     "ПРО ВНУТРІШНЮ СУТЬ ПОЕЗІЇ"   Кирпатовський Віталій

Шановний Віталію, після уважнішого вашого ж погляду, ви уже точніше в тексті вірша висловлюєте красу свого бачення. Саме це й важливо - не спинятися на досягнутому, але, звичайно, і не виходити за надхнення.

"Хореєм ані ямбом не пишу.
Сказати?... Так і зовсім не складаю,
Вітрами тільки душу одчиняю,
Піймати з них мелодії спішу.

Коли співа небес свята струна,
То техниці не треба вже настрою.
Відкоркувавши зиск природного настою,
Хмілієш ти сильніш, чим од вина."

*Тут "Я" - не я, а узагальнена постать поета... (авт.примітка)

Щодо суті питання, то "молодим" авторам інколи здається, що вони вже мають у собі все, що необхідне для Творчості. Та ми, з нашим досвідом, повинні їм кожен раз доводити, що не все так, як їм здаватиметься на початках. Безумовно, що в кожному з нас присутнє все, що необхідне для Творчості, але кому ж належить усе те?
Якщо попервах (за традиційною системою цінностей і бачення) у нас присутній лише Святий Дух, а наш Дух, як і наша Душа, ще маленькі цяточки при Ньому, то, смію виказати впевненість, що всі ті, хто на ПМ зараз публікуються, виростили вже досить виразний власний Дух і власну (стійку чи не стійку у своїй подальшій життєздатності) Душу. І часто оці, наші власні величини сильно суперечать Божим. І тут ніби ви праві, кажучи. відкиньте власне "я", дихайте надхненням, дихайте тим Вищим, що йтиме окрізь вас...
Але ж НЕ ЙТИМЕ, якщо власний наш Дух і Душа суперечитимуть Божественному. Тому собою потрібно опіковуватися всерйоз і надовго. Це все, зрозуміло, лише традиційні погляди, але чи закінчують "добре" апологети нетрадиційних поглядів?
Коментатор Іван Гентош, [ 2010-09-25 20:17:17 ],
на сторінці поезії     "КОЛИ СПІВА НЕБЕС СВЯТА СТРУНА"   Кирпатовський Віталій

Загалом вірш сподобався, особливо перша строфа. Емоційна і глибока. Гарно. В другій просилось би трохи переробити два останні рядки. Бажано без втрати змісту, що Ви хотіли в них виразити.Щось на зразок:
"В поезії природнього настою
Хмілієш, як від доброго вина..."
І ,звичайно, в другому рядку цієї ж строфи - "техніці". Щиро
Коментатор Віталій Кирпатовський, [ 2010-09-26 10:08:39 ],
на сторінці поезії     "КОЛИ СПІВА НЕБЕС СВЯТА СТРУНА"   Кирпатовський Віталій

Шановний Іване!
Спасибі за увагу і за теплі слова.
Ваш варіант технічно досконаліший і злету зрозумілий. Дійсно і це хотів сказати, та то лише частка думки. Друга ж частка те, що натхнення у найвищий прояві - це не просто злиття з природою, а коли стаєш сам природою. Коли пишеш про дерево, стань у ці миті деревом і побачиш усі сенси його рухів, його життя. Коли ж станеш краплею океана буття, то відкриються духовні очі так само на все. Це найвеличніший підйом натхнення - насолода значно вища ніж земні винні зваби. І тоді вже не до того, щоб міркувати як писати, ямбом чи хореєм, якими римами тощо. У дуже талановитих в такому стані можуть і зразу виходити технічно досконалі рядки.
Оце, приблизно, вкладено у рядки, що обговорюються
А таким як я, коли приходиш до тями звичайного стану, ще треба попрацювати над формою, але бажано на перекручуючи вихідного змісту, нібито перекладати на віршовану мову те, що вирувало не словами а відчуттями.
Натхнення Вам і наснаги!!!
Віталій
Коментатор к т, [ 2010-12-20 00:13:09 ],
на сторінці поезії     "РОЗПУТА"   Кирпатовський Віталій

Множина – звір лихий, ми ж круче. Це ж як?
Коментатор Василь Кузан, [ 2010-12-20 09:37:11 ],
на сторінці поезії     "РОЗПУТА"   Кирпатовський Віталій

Я теж на цьому спіткнувся.
Коментатор Віталій Кирпатовський, [ 2010-12-22 14:05:52 ],
на сторінці поезії     "РОЗПУТА"   Кирпатовський Віталій

Пане Анатолію, вище ж кажеться: "сплетіння доріг",
тобто їх множина. А по повір'ю, у центрі перехрестя і сидить нечистий, що морочить нам думки: "Що ж мені робити, куди йти!? Караул!". Це ж образ життєвих негараздів. Коли їх багато, то ми частенько й заплутуємось. Та вирішення всіх проблем є в нас самих, треба тільки на вістрі вагань напружити свій духовний потенціал, а не здаватися на течію труднощів, як страус у піску.
Отак прилизно, якщо не занурюватись глибше.Тобто показати, що ми сильніше (круче- по сучасному сленгу) і вийти на дійове рішення, подолати обставини до кращого..
Спасибі за увагу, до вірша!
Коментатор Віталій Кирпатовський, [ 2010-12-22 14:09:47 ],
на сторінці поезії     "РОЗПУТА"   Кирпатовський Віталій

Пане Василю, спасибі і Вам за увагу!
Читайте мою відповідь пану Анатолію.
Коментатор к т, [ 2010-12-24 21:55:24 ],
на сторінці поезії     "ЗОЛОТАЯ ЦИГАНКА"   Кирпатовський Віталій

Осінь - золота циганка.
Щось таке є.
Гарний образ!
Коментатор Іван Гентош, [ 2010-12-24 22:26:45 ],
на сторінці поезії     "ЗОЛОТАЯ ЦИГАНКА"   Кирпатовський Віталій

Свіжі образи. "Втрата серце стискає -
То кохання болить..." - дуже почуттєво.
Коментатор Віталій Кирпатовський, [ 2010-12-26 15:36:39 ],
на сторінці поезії     "ЗОЛОТАЯ ЦИГАНКА"   Кирпатовський Віталій

Спасибі, добродію Анатолій!
І Вам натхнення та наснаги!
Коментатор Віталій Кирпатовський, [ 2010-12-26 15:39:09 ],
на сторінці поезії     "ЗОЛОТАЯ ЦИГАНКА"   Кирпатовський Віталій

Спасибі, Іване! Це ж пісня, тому і почуття.
Натхнення Вам та наснаги!
1   2   3