Холодний погляд вічності морозить
Шпанує нерви відчутя біди
Харон вже душі на той бік не возить
Або пливи або у брід іди.
Душа очищена вже сподівалась
Омито з тіла муки піт і бруд
А як колись все гарно починалось...
Та поряд з Цезарем живе у тобі Брут
Ножі заточено заховано в туніки
А ти ще тішишся що все так добре йде
Радієш бо життя- воно навіки
А листя вже жовтіє і паде
Чекають в колонаді тихі тіні
Чекають довго твій незмінний шлях -
Це їх робота - і вони не винні
А кров змивається не сохне на руках
Ти все ж біжиш ти впевнений що зранку
Наздоженеш оту манливу мить
Виходиш на поріг і падаєш на ганку
І тільки тиша у вухах дзвенить...