Осіннього міста тихе мовчання
Порожні вулиці мов без дихання
Крапля дощу по вікні потекла
Співом своїм глушить тишина.

Місто заснуло, покрите пітьмою
Гілки дерев покрилися імлою
Тільки мене тривожить безсоння
Дивлюся на місто із підвіконня

Зоряне небо над містом цвіло
І тихо тихенько в саду тім було
Повний місяць срібними нитками
Покрив небо дивними квітками

Я б з неба квітку ту дивну зірвала
І від згубного світла її заховала
Щоб сонячне сяйво світання
Не спричиняло зірки згасання

Та тільки краплина до низу стекла
Як інша по сліду її потекла
І хмари безжальні небо покрили
Від мене сховали чарівність перлини...

Тисячі зірок, тисячі вогнів
Що нам освітлюють дорогу
У потоці днів, іду до нього

З іншими жартую
До інших усміхаюсь
З хлопцями фліртую
З багатьма я граюсь

Буваю весела, буваю сумна
Та чомусь на серці туга одна
Я за ним сумую, можливо і ні
Та чомусь так часто сниться мені
Той ласкавий погляд
І ніжні вуста, як тихо шепочеш
Чудові слова: "Я тебе кохаю,
У мріях своїх міцно обіймаю
І на тебе мила я лише чекаю..."

Розлетілись по дорозі рози,
Які не раз ти дарував мені,
Прокрапотіли дрібно сльози
Гарячі, щирі і палкі...

Не від страждань і горя плачу,
А від любові почуття,
Прекрасний ранок в снах я бачу
І очі карі все життя.

На серці радість і сумління
Чому в очах моїх сльоза?
Герой ти мій чи лиш видіння
Ніким не бачена краса?

Холодний дотик, білий сніг
Гарячі губи, тане лід
Шалений серця швидкий біг
В душі моїй залишив слід...

Я помню нежноэ прикосновениэ руки,
По телу моэму мурашки пробежали
И губы в поцелуи медленно слились-
Два тела тихо задрожали...

Впервиэ в жизни нету слов,
Но говорить сейчас не надо,
Достаточно лиш посмотреть в глаза
и всё понятно с одного лиш взгляда.

С тобою быть хочу я рядом,
И слушать голос сладкий твой,
Стук сердца сильно ускорённий,
Хочу тебя - дишать тобой.

При світлі місячної ночі
Побачила твої я очі
Як серед квітів,що цвіли
Прекрасними вони були

Вітер шелестів бурхливо
Вони кликали манливо
По берегу ріки ішла
Не загубила, а знайшла
Зірку, ту, що відірвали
Очі, ті, що чарували
Губи, ті, що цілували
Руки, ті, що приласкали...

Ночь на небе засветила яркую звезду
По лицу рукой своэю нежно проведу
Посмотрю я на тебя, тихо улибнусь
И шепну тебе на ушко: "Я ещё вернусь...

И погаснит та звезда, как только я уйду
Ночь тебе подарит свою темноту
Страстно обнимет своей чернотой
С неба польет холодной водой

В сраженье жостком молнии летят
Мечи тежолие громами гремят
Где то рядом с нами слуги темноты
Верние поклонники Красной Луны

По жилам пульсует горячая кровь
Свой шаг ускоряеш ти вновь и вновь
Ну што ж беги мой милий, убегай
Игрой вампмрам насладится дай

Их чуткий нюх, дальний взгляд
И длинние клики кого угодно убедят
Што в жизни нет милей света
Но не дожить до росцвета

Единое што может помешать
Вампирам жутким шею покусать
Лиш люди-Волки появитса тут
И острие когти тело порвут

Но могут сквозь свет красной луны
Встретитса тебе женщини-демоны
Красивое тело - мужчини хотят
Движением пальца ловко манят

Гарячие губи, холодние руки
Доставлят тебе сладкие муки
За страстную ночь плата большая
Окончится жизнь твоя Земная

Ну все любимый иду я домой
Пусть не пугает расказ мой
Люблю тебя..." и поцелую
Оставлю для тебя улицу пустую...
2009

Тихо, ані звуку
під теплим покривалом
ти просунеш руку
доторком стривожиш
мертву тишину
тіло затремтить
мов торкнув струну
ніжно поцілуєш
присттрасні, палкі
губи вже гарячі
пестощі легкі
до себе притиснеш
обійми твої
такі жадані
й руки свої
на плечі поставиш
і так завмреш
в обіймах моїх
всю ніч проведеш
так стане приємно
те довге мовчання
тепло в животі
солодке зітхання
невпевнена я
та мабуть це кохання...