Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Світлана Малецька (1991)
Я – пантера. Сама по себе.
Я – тома, а быть может ни строчки.
Я – загадка на этой Земле.
Просто Женщина я. И три точки…




Художня проза
  1. Єдине слово: КОХАЮ)))))))))))))))))
    Ти десь ти тут я відчуваю ніжний дотик твоєї руки, як торкаєшся моєї шкіри, як шепочеш ні не моє ім*я…
    Ти шепочеш "сонце" і ще раз, потім знову і знову
    І так чарівно звучить твій голос . Не можу вимовити ні слова
    Стискаєш мою руку дивишся у мої очі…таким чаруючим поглядом, що здається, немає нічого у світі кращого, не було ще такої хвилини коли б я була така щаслива просто від того що ти лежиш проруч тримаючи мене просто за руку навіть без обіймів я відчуваю тепло твого тіла твій запах
    І хочеться так лежати вічність, щоб тільки я і ти і більш нікого і більш нічого…
    Дивно стільки написано про кохання, але зараз це ні нащо не схоже…здається можна було описати так: відчуття таке ніби десь у районі живота серця проходить ніжним струменем тепло…таке жадане тепло від якого усе стискається чи навпаки стає великим безмежно великим
    Стає так лячно коли думаєш, що це тільки сон чи що ось ось і все закінчиться знову доведеться повернутися до життя… До життя де цього не буде, де будуть вічні розмови про що? Вічна дорога куди?
    А тут так хороше промінчик ранішнього сонця торкнувся твого обличчя…рука випустила мою руку на волю…але ніщо не закінчилось. Хоча ти вже не так близько і твої думки, тіло зайняте чимось іншим та я відчуваю що тепло нікуди не зникло і серце твоє не там де ти а поруч зі мною. Від цього стає ще радісніше і приємніше.
    Ніжна посмішка і єдине слово: КОХАЮ)))))))))))))))))


    Прокоментувати
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка 5